боды. Мы низши̂ за ихъ: вони билися зъ нами за свободу, а мы, за безсильне панованє!“
Такого скасованя уніи, якого вымагали козаки, не обстоювали навѣть найзавзятѣйши̂ оборонцѣ толєранціи та конечнои свободы сумлѣня. Выхвалюючи, якъ колись Поляки во̂дносилися до протестанцкои науки, дававши всѣмъ конечну горожаньску свободу, не вважаючи на вѣру, ліберальни̂ послы казали:
„Все отсе во̂дноситься до єретико̂въ, не во̂дноситься до Руси. Грецки̂ звычаѣ, во̂дмѣнни̂ во̂дъ римскихъ, не противни̂ вѣрѣ, скоро доґмы праведни̂ и непохибни̂. Але скасованє уніи буде вже насильствомъ нашого власного сумлѣня. Унія, се та сама католицка вѣра, то̂лько зъ власными звычаями: якъ же намъ гудити вѣру, яку сами̂ вызнаємо? Се було бъ великимъ нерозсудствомъ, лихомъ и справжнею єресею; се значить признавати присудъ беззаконія надъ собою. Скасованє уніи, справа не спо̂льна зъ сумлѣнємъ, й жадного нема способу зробити єѣ такъ, що бъ сумлѣнє наше лишилося споко̂йне. А вже жь що не годиться прилучати грецкій звычай до римского; нехай, якъ и перше, патріярха править церквою украиньско-рускою, абы доґмы вѣры були непохибни̂; а залежно̂сть присуду во̂дъ єдиного головы не гордощѣ римски̂ выгадали, якъ кажуть декотри̂: се розвага, во̂дъ самого Бога дана. Не можна наименувати всесвѣтною церквою тую, що залежить во̂дъ власнои волѣ старшины церковнои. Треба, що бъ були соборы, а рѣшенець и залежно̂сть итиме во̂дъ однои людины: инакше церква роспадеться на ро̂зни̂ науки. А про те сю справу треба подати богословамъ на ихъ конференцію“.
Помѣжь усякими толками та суперечками на соймѣ, знявъ тодѣ мову передъ сенаторами Казимиръ Бенёвскій, котрому тодѣ вельми докоряли гадяцкими пактами.
„Козако̂въ, каже, така сила, й таки̂ вони дужи̂, що радѣти треба, коли вони, хочь бы тамъ на якихъ умовахъ, єднаються зъ Речею-Посполитою; дратувати ихъ отсе теперь, якъ робили мы перше, се буде найбо̂льше безглуздє; вы сами̂ знаєте, въ яко̂мъ теперь станѣ Рѣчь-Посполита: зъ єдного боку намъ Шведы сваряться, зъ другого Москалѣ; въ нашо̂мъ станѣ, змагатися съ козаками значило бъ самымъ цуратися помочи, коли єѣ намъ зъ доброи волѣ подають. Треба спершу голубити
