припали всѣ во̂дбутки, во̂дъ котрыхъ во̂льни̂ були козаки, та имъ ще, бачиться, судилося до̂знати й козацкого свавольства; цѣлѣсеньки̂ села, де жили посполити̂, во̂ддано козацкимъ старшинамъ яко рангови̂ маєтки; черезъ якій часъ си̂ маєтки поставали бъ схожи̂ на польски̂ староства. Посполити̂ довго не могли забути, що козаки були те саме, що й вони, та й собѣ те жь бажали теперь козаками бути, й довго не було певно межѣ мѣжь двома станами: при першо̂й нагодѣ посполити̂ за разъ бралися до зброѣ й узывали себе козаками, а законно признани̂ козаки попадали въ поспо̂льство. Отымъ-то, въ друго̂й половинѣ XVII. в., не вважаючи на козацки̂ реєстры, на Украинѣ козакомъ було всяке, въ кого була сила та хо̂ть; й отаки̂ порываня до козацтва усеи маси украиньского люду спинявъ другій напрямокъ, обмежувати козацкій станъ щѣльнымъ та вызначенымъ числомъ лейстровыхъ.
Такъ було геть до Богдана Хмельницкого, коли урядъ польскій все хотѣвъ, що бъ козаки були во̂йсковымъ станомъ обмежованымъ певною лѣчбою, а наро̂дъ увесь намагався повернутись у козацтво, то бъ то бути во̂льнымъ, бо й слово козакъ було сінонімомъ слова воля. На заклики Хмельницкого одо̂звався наро̂дъ у своихъ порываняхъ, всѣ хотѣли бути козаками, всѣ йшли битися зъ Поляками, котри̂ до того часу не давали козацтву ширитись. Отже то̂лько сорокъ тысячь зъ усего повсталого люду придбало собѣ козацке званя, решта мусила єго стратити. Черезъ опозицію поспо̂льства, що було выключенымъ зъ козацтва, не було спокою на Украинѣ за все гетьманьство Хмельницкого; ся реакція ще выразнѣйше вызначилася по̂сля єго смерти.
Окро̂мъ того, въ самому козацкому станѣ вчинився роздво̂й: зъявились козаки значни̂; до нихъ належала старшина тодѣшня та выслужени̂ (бунчукови̂ товаришѣ), шляхтичѣ, що пристали до козако̂въ, въ загалѣ дуки-козаки; противъ нихъ були козаки прости̂, котрыхъ значни̂ величали козацкою черню та котри̂ по̂дъ якій часъ ради̂ були перешкоджувати значнымъ повысшатись. Нарештѣ, сами̂ значни̂, що були зъ нешляхетства, бажали поро̂внятися зъ тыми, що мали таке званя. Вплывъ значныхъ побо̂льшався во̂дповѣдно тому, якъ дужшала гетьманьска власть. За останни̂ роки Хмельницкого, власть гетьманьска, хочь й залежала во̂дъ рады, та во̂нъ, маючи собѣ
