разъ билися зъ ворогами Польщѣ и не змылили вони намъ, хочь мы й терпѣли часомъ невдачѣ. Вони терплячи сподѣвалися, що мы во̂двдячимо имъ тодѣ, якъ Польща заспокоиться. Отъ и теперь — мы покликали ихъ на запомогу. Не дати Татаринови поспѣшитися грабованємъ — се все одно, що дорогому гостеви не дати хлѣба, соли. Та й на те зауважте, що солтанъ Калга може прибути сюды и во̂дняти у насъ те, чого не хочемо дати зъ доброи волѣ. Москаль за даромъ добувъ у насъ волю; нехай же во̂нъ купить єѣ у нашихъ спо̂льнико̂въ. Остання порада взяла гору. Може Поляки прочули, що Борятиньскій не хоче выбиратися съ Кієва, значить не выконана умова и Полякамъ бувъ прово̂дъ вважати, що умова не звязує имъ рукъ; бо, коли такъ, то все одно що єи и не було. Вони повѣдали Татарамъ, що нехай московскій обо̂зъ беруть собѣ. Татаре зъ усѣхъ боко̂въ налетѣли на обо̂зъ: вартовымъ звелено выступити. Почалося загальне грабованє и убиванє незазброєныхъ людей. Даремно Москалѣ лазили у ногахъ у Татаръ и благали собѣ пощады! Татаре заганяли ихъ въ неволю; а хто змагався, того вбивали. Другого дня Татаре стали вымагати собѣ Шереметева. Шереметевъ до̂стався Нурадинови: єго забили въ кайданы и выпровадили до Крыму. Шереметевъ просидѣвъ въ кайданахъ три мѣсяцѣ, поки ханъ казавъ єго розкувати. Безталанный бояринъ пробувъ у неволѣ 22 роки. Щербатова, Козловского и Акинфієва повезли въ Польщу и привѣвши до короля, примусили ихъ стати передъ нимъ навколѣшки. Козловскій не хотѣвъ ставати, Полякъ пхнувъ єго въ потылицю, що бъ во̂нъ упавъ. „Отъ говорили Поляки; не хотѣвъ ставати навколѣшки, такъ стукнувся лобомъ.“ Козловскій по̂двѣвся, поправився, и дивився благородно: не лаявся, якъ колись бо̂ля Конотопу князь Семенъ Пожарскій съ ханомъ, але жь и не принижувався передъ чужимъ державцемъ, ворогомъ свого царя.
По̂сля Чудно̂вскои побѣды гетьманъ Потоцкій вернувся въ Польщу, а Любомирскій рушивъ на Украину. Козаки по̂шли до Корсуня, а орда розпустилася по Украинѣ и заходилася по
