Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/175

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 165 —

— „То й нехай завтра въ ранцѣ буде рада“, мовивъ Юрій. Полковники по̂шли. Лишившись на самотѣ зъ Бенёвскимъ, Хмельницкій вже не нагадувавъ про думку положити булаву, навпаки показувавъ завзято̂сть гетьманувати. Во̂нъ розумѣвъ, що натяканя полковнико̂въ выходили съ хитрощѣвъ Выговского. Юрій почавъ злитися на полковнико̂въ:

— „Усѣ вони двоєдухи и зраджували Польщѣ, мовивъ во̂нъ: тымъ-то ихъ теперь и тягне до такого гетьмана, за якого бъ можна своєвольствувати.“

Бенёвскому здалося зручнымъ залякати Хмельницкого, навести єго на думку, що Поляки и до него не певни̂, и що треба єму доказати свою вѣрно̂сть дѣломъ.

— „Навпаки! мовивъ во̂нъ: полковники усе звертають на тебе, пане гетьмане! Кажуть, що съ тебе йде уся колотнеча. И Сѣрко, и Апостолъ, и Цыцура, а перше ще Пушкарь, усѣ за тебе вставали. Кажуть, нѣ бы ты вырядивъ Бруховецкого до царя съ частиною свого скарбу, а тво̂й ро̂дный дядько, Сомченко, по твоѣй радѣ по̂днявъ ворохобню въ Переяславѣ.“

Хмельницкій во̂дповѣвъ, що се все брехнѣ; але де въ чому й повинився, звертаючи усе на сво̂й молодый вѣкъ. Нарештѣ мовивъ:

— „Прошу вашу мило̂сть! станьте менѣ за батька и заступѣться за мене передъ королемъ. Присягаю, що слухатиму васъ, а дурнои порады нѣчиєи не слухатиму.“

— „Одно вамъ спасенє, мовивъ Бенёвскій: бути вѣрнымъ королеви и триматися єго, а инакше вороги заѣдять васъ. Во̂дъ гетьманованя не во̂дрѣкайтеся. А що до того, що вы молодый ще, и не здужаєте, то возьмѣть собѣ за писаря Тетеру; во̂нъ чоловѣкъ зъ розумомъ и до васъ щирый прихильный. И королю подобається, коли писарюватиме Тетера, и Рѣчь-Посполиту симъ запевнить. Семена Голуховского треба зсадити съ писарства, бо єго писаремъ зробивъ царь и во̂нъ увесь царѣвъ чоловѣкъ. Слухатимешь Тетери, то все гараздъ буде.“

Юрій то̂лько й промовивъ, що благавъ Бенёвского напучувати єго, яко молодого парубка.

Другого дня, се бъ то 20. листопада, на дворѣ у гетьмана зо̂йшлася рада. Поприходили сами̂ полковники, та сотники. Бенёвскій державъ промову, говоривъ, що козацтво зновъ повернулося до свого законного державця. Именемъ короля во̂нъ