Перейти до вмісту

Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 8 —

що Украину во̂ддадуть Полякамъ безъ усякои умовы. Въ загалѣ треба мовити, що Украинцѣ, боячися Польщи, звертались до Польщи.

Друга партія, якъ що можна всю масу народу назвати партією, заплющивши очи, держалася царя Московского. Одна вѣра, одно племя якось инстинктивно прихиляли наро̂дъ до злученя зъ Московщиною. До сего придалася ненависть до Польщѣ; федеративна партія могла своими вчинками змо̂цнити волю народа, зо̂ставатися по̂дъ властю царя, що бъ запобѣгти лихови попасти въ по̂дданьство до Поляко̂въ. Во̂дъ злученя Украины съ Польщею прости̂ люде могли сподѣватися то̂лько того, що значни̂ козаки постануть такими, яки̂ були въ Польщѣ шляхтичѣ, а простыхъ козако̂въ та поспо̂льство пороблять нево̂льниками нового паньства; отъ-же въ спо̂лцѣ зъ Москвою самодержавна воля царя захищала бъ то слабыхъ во̂дъ свавольства дужихъ. Помѣжь старшиною вызначався запеклымъ ворогованємъ зъ значными й разомъ прихильностю до Московщины, Мартинъ Пушкаренко, полковникъ полтавскій, котрого любили по̂дручни̂ й увесь простый людъ. Запороже, що ненавидѣло шляхотныхъ та значныхъ, що складали федеративну партію, мало й собѣ таку жь прихильно̂сть, що бъ коритися Московскому державцеви. Очевидячки, що прихильныхъ до московского престолу було такъ багато, що противна федеративна партія не змогла нѣчого вдѣяти, а найпаче, що й сами̂ федератисты були не во̂дъ того, що бъ Московскій царь швидше ставъ Польскимъ королемъ… Але жь наро̂дъ бувъ надто вже мало розвиненый; єго завсѣгди могли перетягти на сво̂й бо̂къ навѣть ти̂ проводырѣ, якихъ во̂нъ не любивъ; наро̂дъ не вѣдавъ, куды єго ведуть; а розрывъ виленьскои умовы поробивъ сихъ непевныхъ проводырѣвъ ворогами царя та протекціи.


II.

Юрій Хмельницкій, що то̂льки-що почавъ 17-тый ро̂къ свого житя, зовсѣмъ не бувъ такій гетьманъ, якого тодѣ вымагало становище Украины. Недоспѣлый парубокъ не вызначався нѣ великою вдатностю, нѣ своєю вдачею. Правда, на Чигириньско̂й радѣ єго обрано за гетьмана: хто, що бъ догодити Богданови передъ смертю, а хто, лякаючись по̂мсты єго родичѣвъ та друго̂въ. А якъ то̂льки померъ старый, старшина