ѣвшись хлѣба, набравшись московскои платнѣ, заразъ захоче бути великимъ паномъ, знюхається зъ Ляхами и Татарами, та й зрадить.“ А инши̂, по̂ддобрюючись до Москалѣвъ, казали таке: „Зо̂всѣмъ не треба намъ гетьмана; безъ царскихъ ратнико̂въ гетьманъ не оборонить Украины во̂дъ ворого̂въ.“ Сомко, що бъ єго не по̂дзорили и собѣ говоривъ те жь, що й Бруховецкій: „Нехай царь настановить надъ Украиною Ртищева; во̂нъ до насъ ласкавый и чого бажаємо, про все царю обписує.“ Одначе воєводы не вѣрили Сомку и писали до царя, що во̂нъ и зъ нимъ усѣ козаки готови̂ зрадити и пристати до Юрія, що вдержати Украину можна лишень збо̂льшивши швидше московске во̂йско. Але харчувати ратнико̂въ що дня було сутяжнѣйше. Мѣдяныхъ грошей Украинцѣ нѣ за що не хотѣли приймати; а старшина силомо̂ць выдирала у поспо̂льства срѣбни̂ грошѣ и давала натомѣсть мѣдяни̂. Дорожнеча росла нечувано: коня менше якъ за сто рублѣвъ не можна було придбати. Десять рублѣвъ мѣдяныхъ грошей ледво можна було промѣняти на срѣбного коповика (50 коп.). На овесъ и сѣно и цѣны не можна було зложити. У московскихъ ратнико̂въ зъ голоду здыхали конѣ; та й самымъ ратникамъ доводилося пухнути зъ голоду. Край бувъ знищеный; наро̂дъ страшенно бѣдувавъ. На веснѣ 1662 р. у Кієвѣ було московскихъ ратнико̂въ 3206 и мѣжь ними 458 слабувало. Съ 737 рейтаро̂въ 250 були безъ коней; а у 92 драгоно̂въ не було жаднои коняки. На удержанє отсихъ ратнико̂въ Чаадаєвъ мавъ 1600 руб. срѣбломъ, 6502 золотомъ и 76.837 рублѣвъ мѣдяныхъ грошей, та коли жь у Кієвѣ, якъ и скро̂зь по Украинѣ нѣхто не приймавъ мѣдяныхъ. Зъ Нѣжина бо̂льшо̂сть ратнико̂въ повтѣкала; було 4 пищалѣ, але бракувало олова и запало̂въ. Округъ Нѣжина краина такъ зубожѣла, що нѣде було купити конопель, або лену на запалы. Воєвода нѣжиньскій писавъ, що наврядъ, чи во̂добється во̂нъ во̂дъ ворого̂въ. Въ Черниговѣ лишилося 200 ратнико̂въ. Переяславскій воєвода кн. Волконьскій жалѣвся, що и въ єго ратнико̂въ мало, бо вельми багато ихъ втѣкає и харчувати ихъ нѣчимъ; разомъ во̂нъ доносивъ на Сомка и всѣхъ Переяславцѣвъ, обвинувачуючи ихъ, що вони потайни̂ зрадники.
Сомко скликавъ по̂дъ Козелець раду на 23. квѣтня, нѣ бы що бъ порадитися, якимъ засобомъ оборонятися, коли зновъ прийде Юрій зъ за Днѣпра. Сомко сподѣвався, що на сѣй радѣ
