затверджеными умовами и конституціями прежныхъ соймо̂въ.“ Въ ту саму пору прибули до сойму и заступники шляхты и жалѣлися, що гетьманъ своимъ універсаломъ наробивъ панамъ лиха: кого не допускають володѣти своимъ добромъ, а кого выганяють зъ батько̂вщины. Король, на по̂дставѣ соймовои прирады, во̂дповѣдавъ заступникамъ украиньско-польскихъ пано̂въ, що напише до Хмельницкого, що бы позахоплювани̂ добра були повернени̂. Тодѣ жь було прираджено, що усѣ привилеѣ козакамъ на шляхоцки̂ маєтности, хочь бы вони й були затверджени̂ прежними соймами, скасовуються и всѣ таки̂ маєтности пово̂дбирати во̂дъ козако̂въ и повертати ихъ до прежнихъ властителѣвъ. Нова прирада особливо налягала на скасованє тои торѣшнёи конституціи, по розуму котрои козацкій урядъ не повиненъ бувъ реєструвати козако̂въ ранѣйше того, доки церковни̂ маєтности не будуть повертани̂ православнымъ; то̂лько за три мѣсяцѣ по̂сля сего повертаня гетьманъ новиненъ бувъ реєструвати козако̂въ. Сей пунктъ умовы скасовано черезъ те, що во̂нъ не бувъ записаный въ городскихъ варшавскихъ книгахъ. Реєстрованя козако̂въ Поляки вельми жадали, бо воно ставило межу невыразныхъ во̂дносинъ помѣжь козако̂въ и поспо̂льства; воно бъ спинило вписуванє посполитыхъ въ козаки, а гетьману и єго старшинѣ загородило бъ стежку вступатися въ таки̂ краєви̂ справы, яки̂ переходять за межу козацкого порядкованя. Одначе жь козакамъ дорого було реєструватися то̂лько тодѣ, коли будуть задовольнени̂ релігійни̂ потребы православного народу. Поляки, домагаючись реєстрованя козако̂въ, и не вертаючи православнымъ ихъ церковъ и церковныхъ маєтностей, тымъ самымъ свѣдчили, що зводять козако̂въ и силуються, що бъ у козако̂въ було менше засобо̂въ боронити православіє. Видима рѣчь, що съ такими обставинами не могло бути мо̂цнои згоды козако̂въ съ Польщею. Поляки вельми скоро почали выдавати свою єзуитску політику. Хмельницкій и єго полковники те жь не стояли твердо: вони готови̂ були все пристати до Московщины, коли бъ вона згодилася вволити ихъ волю, але зъ московского боку мало свѣтилося козакамъ надѣѣ. Москва неприхильна була вволити те, чого жадали козаки: вона, прямуючи до своєи споконвѣчнои меты, по̂дгортати по̂дъ себе и асимілювати усѣ руски̂ землѣ, не згодилась бы нѣ Юрія, нѣ кого другого вызнати за гетьмана инакше, якъ на
