за те може въ купѣ зѣ Сомкомъ и голову свою зложить. Во̂нъ написавъ до Сомка, просячи у него прощеня, мировои, и обѣцюючи коритися єму. Сомко и Золотаренко побачилися въ Ичнѣ. На той часъ зъѣхалися сюды полковники, сотники и значни̂ товаришѣ. Въ церквѣ, що на рынку, вони заприсягли коритися Сомкови и на радѣ, не кого, якъ єго выбрати на гетьмана. Таку звѣстку дає сучасный лѣтописець. Архівни̂ жь акты свѣдчать, що та рада, де Золотаренко вызнавъ Сомка гетьманомъ, во̂дбулася у Нѣжинѣ и Сомко тамъ не бувъ, а бувъ за него во̂йсковый єго писарь. Отсю суперѣчь не трудно погодити. Мабуть було такъ, що Золотаренко и Сомко бачилися въ Ичнѣ, а рада во̂дбулася въ Нѣжинѣ. Теперь Золотаренко зъ усеи силы старався про Сомка. Кого усовѣщувавъ, кого неволивъ, стояти за Сомка. По̂сля рады выборчій актъ по̂слали въ Москву, просячи именемъ во̂йска запорозкого, що бъ царь затвердивъ выбо̂ръ. Золотаренко теперь писавъ въ Москву, що гетьманъ Якимъ Сомко вѣрный слуга Москвѣ: „И мы зъ нимъ, якъ съ початку служили вѣрно, такъ и дальше служитимемо по присязѣ и повмирати за царя готови̂, а не такъ якъ отой, що сидить въ Гадячи, та велики̂ бѣды и мордерства убогимъ людямъ заподѣває“. Выбо̂ръ Сомка, не бувъ повноправнымъ, бо за него були то̂лько полки: нѣжиньскій, черниго̂вскій, переяславскій, прилуцкій и лубеньскій, а проти него змагалися полки: полтавскій, зѣнько̂вскій и миргородскій.
Бруховецкій розумѣвъ, що єго вага на Украинѣ залежить во̂дъ тымчасовыхъ обставинъ: громада горнеться до него и сприяє єму, доки передъ нею маячить надѣя, пограбувати значныхъ и дуко̂въ, и доки усѣ бачать, що московскій урядъ тягне руку за нимъ. Во̂нъ тямивъ и те, що громада слаба на память, доки во̂нъ на очахъ у громады, вона за него; а нехай во̂нъ зникне хочь на короткій часъ куды, ту жь саму громаду — не дорого коштуватиме ворогамъ єго — збаламутити проти него: громада такъ само поняла бъ вѣры єго ворогамъ, якъ доси няла вѣры єму. Бруховецкій и єго по̂дручники верзли, що Юрій Хмельницкій на те положивъ булаву, що бъ помогти свому дядькови Сомкови зробитися гетьманомъ. А Сомко має думку всю Украину привернути до Тетеры.
Московскій урядъ усѣхъ стерѣгся; усѣхъ по̂ддобрювавъ и нѣкому не нявъ вѣры, хочь бо̂льшь иншихъ хилився до Бру-
