— „Що се за выборы! гомонѣли полковники, прихильники Бруховецкого: одна половина обирала, а друга нѣ!“
Бруховецкій, мѣркуючи прихилити московскій урядъ надѣями на выгоды, мовивъ: „И чому вони не волѣють чорнои рады? Вже жь тому, що сами̂ усѣмъ орудують, та розживаються за надто. Розжившись, гадають привернути Украину до Польщѣ, а самымъ за те придбати собѣ шляхоцтво, наче бъ-то московскому цареви Запороже и Украина нѣ на-що вже не потрѣбни̂. У насъ зъ роду-вѣку сего на Украинѣ не водилося, що бъ гетьманъ, полковники, або сотники, чи инши̂ яки̂ урядники володѣли крестянами, або мѣщанами, не маючи на те привилеѣвъ во̂дъ короля. Усеи во̂льности гетьманамъ, полковникамъ и иншимъ то̂лько й було, що займе де шматокъ во̂льнои землѣ, гаю чи лугу, та обкопає, або обгородить, заведе оселю, та й живе тамъ зъ своєю семьєю; а що бъ крестянъ держати на такихъ земляхъ, сего нѣкому не во̂льно було, хиба млынъ можна було збудувати. Та й горѣвкою на чарки козаки не шинкували, се мѣщаньска рѣчь була и за те вони платили чи королю, чи панамъ. Податки зъ мѣщанъ съ чернѣ йшли тодѣ до королѣвскои казни. А теперь гетьманъ съ полковниками и иншими урядниками повернули на себе и мѣста, и села, и землѣ, и млыны, а чорнымъ людямъ такъ сутяжно стало, що и по̂дъ бисурменомъ у Царгородѣ христіянамъ легше жити. Отъ же якъ зберуть чорну раду, окреплять „пункты“, то всѣ отси̂ добра и добутки пово̂дбирають во̂дъ гетьмана, полковнико̂въ и иншихъ уряднико̂въ; а повернуть усе те на царску казну, та на платню царскимъ ратникамъ. Отъ-тому-то вони й не хочуть чорнои рады“.
Сомко навпаки, доводивъ тому жь самому московскому послови, що коли царска казна въ недоборѣ, то се певно черезъ те безладє, яке коить Бруховецкій зъ своими Запорожцями. „На Нѣжиньско̂й радѣ, мовивъ во̂нъ, прираджено просити царя, що бъ казавъ скликати раду, окрепити пункты и затвердивъ прежни̂ наши̂ привилеѣ; та що бъ завести козако̂въ въ реєстры: козаки служитимуть цареви, а мужики платитимуть на него податки. Теперь усѣ зовуть себе козаками и нѣхто нѣчого не хоче платити. Коли жь покажеться неприятель, то стари̂ реєстровики не хочуть служити, а мѣщане платити, та втѣкають на Запороже; тамъ собѣ рыбу ловлять, а опо̂сля
