Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/217

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 207 —

змагаються, що службу во̂дбували, проти неприятеля ходили. Отъ коли бъ по стародавному слухалися одного то̂лько гетьмана, то бъ до него на запомогу приходили бъ проти ворога зъ Запорожа, а теперь втѣкають на Запороже, що бъ не давати помочи проти ворога. Теперь у нихъ кождый — голова; тымъ воно й завелося таке безладє“.

Велика прикро̂сть огорнула Сомка, коли во̂нъ почувъ во̂дъ Ладыжиньского про скликанє чорнои рады. Се значило, що царь не хоче затвердити на гетьмана того, кого выбрано на радѣ у Нѣжинѣ. „Мене, казавъ во̂нъ, усе Методій зрадникомъ обносить, а я служу вѣрою и правдою. Ко̂лько то разо̂въ во̂дбивався я и во̂дъ Татаръ, и во̂дъ Ляхо̂въ, и во̂дъ украиньскихъ зраднико̂въ; якои нужды не зазнавъ я, сидячи въ облозѣ. Отъ и теперь и бо̂ля Переяслава и по иншихъ мѣстахъ, все поруйнували, цѣлого села не зо̂сталося; хуторѣ, пасѣки, все понѣвечили попалили, скро̂зь по цѣлому переяславскому полку и по иншихъ мѣстахъ, жита нѣ зерна нѣхто не сѣявъ ; а царскои ласки нема; на що во̂нъ наказує на веснѣ скликати чорну раду“. На останку нагадавъ, що вже двѣчи, въ Козельци и въ Нѣжинѣ рада выбрала єго на гетьмана, а царь не затверджує, все черезъ Методієви̂ наговоры.

— „Даремно ты се кажешь, во̂дповѣвъ єму царскій посолъ: царь вѣдає про твою вѣрну службу, и давно бажає, що бъ ты ставъ гетьманомъ; хоча жь и не приславъ до тебе універсалу и булавы, то се черезъ те, що мѣжь полковниками незгода; вони просили царя, що бъ наказавъ скликати чорну раду и выбрати на гетьмана во̂льными голосами. Царь не хоче зрушати вашихъ правъ и во̂льностей, а пильнує, що бъ у васъ усе було по старосвѣцкому“.

— „Зъ роду-вѣку у насъ не водилося, мовивъ Сомко, що бъ єпископы ѣздили на раду; єпископъ повиненъ знати свои церковни̂ справы. Та отакій баламутъ хиба годиться на єпископа? Перше знюхався зъ Золотаренкомъ, а пото̂мъ перебѣгъ до Бруховецкого. Зъ єго баламутства Бруховецкій величається кошовымъ гетьманомъ. На Запорожу съ поконвѣку гетьмано̂въ не бувало; отаманы тамъ були, а гетьманъ оденъ на цѣлу Украину; на те и во̂йскомъ запорозкимъ вона прозывається. И теперь нехай царь накаже, що бъ не було тамъ гетьмана.