ворогъ — выйдемо на него, то воєвода тодѣ може замкнути велике мѣсто и не пустити насъ назадъ“.
Те по̂дзоренє на воєводъ було прикрымъ Ладыжиньскому. Во̂нъ мовивъ: „и тобѣ доводилося сидѣти въ облозѣ, и вылазити на ворога, а чи доводилося, що бъ тодѣ замыкали за тобою браму, не пускали тебе назадъ, и що бъ цареви̂ люде не ходили на запомогу тобѣ? Нѣ! безъ царского дозволу ты й не гадай будувати у великому мѣстѣ мале“.
Коли Ладыжиньскій повѣдавъ про отсей Сомко̂въ замѣръ воєводѣ Волконьскому, останній промовивъ: „Чувъ я про се во̂дъ Сомка и сказавъ єму: я выряджу тысячь царскихъ ратнико̂въ, що бъ съ тобою перебували у малому мѣстѣ. Отъ ще Сомко позаводивъ у великому мѣстѣ варту скро̂зь тамъ, де єсть царски̂ ратники. А тодѣ не становивъ такои варты, коли приходивъ неприятель зъ Юріємъ Хмельницкимъ. Съ того боку Днѣпра трохи не що дня приѣздять до Сомка крамарѣ и во̂нъ своихъ туды посылає. Одно слово: не можна єму няти вѣры. Якъ воно буде дальше — не вгадати, а доси я не помѣтивъ за нимъ недоброго дѣла“.
Того часу до Сомка привозили листы зъ за Днѣпра; а игуменъ зъ Мгарского (бо̂ля самыхъ Лубенъ) монастыря, Викторъ Загоровскій, бувъ великимъ приятелемъ Сомкови и привѣзъ до него листъ во̂дъ Тетеры. Ладыжиньскій вывѣдувавъ про се и почавъ вымагати, що бъ Сомко показавъ єму Тетеринъ листъ.
— „Я теперь гуляю, мовивъ єму Сомко: пю за мою во̂льно̂сть. Во̂дъ Тетеры ще багато буде листо̂въ, я всѣхъ ихъ перешлю до царя. Тетера пише до мене, що бъ погодитися; а я єму во̂дпишу, що и я радѣтиму, що бъ во̂йны не було, и що мы зъ ласки царя живемо при своихъ во̂льностяхъ; Татарвѣ жѣнокъ и дѣтей не во̂ддаємо; хлѣбъ ѣмо на повный ротъ, нѣхто у насъ єго не во̂до̂ймає. Та ще спытаюся у него: а на що вы гетьмана свого въ ченцѣ постригли, та скарбъ єго зграбували?“
Части̂ зносины съ Тетерою и гулянка Сомка съ тыми, що привозили Тетерини̂ листы, выкликували у Москалѣвъ недобри̂ думки. Сомко найбо̂льшь ударявъ на те, що московски̂ ратники кривдять Украинцѣвъ, знущаються зъ нихъ: „Нехай, казавъ во̂нъ, царь перемѣнить ратнико̂въ; єго ратникамъ иде
