цареви. Зъ роду сего не водилося, що бъ митрополіты ѣздили на раду“.
Отся ганьба Методія ще бо̂льшь прихиляла до него Москву, а Сомка вважала Москва ще бо̂льшь за прихильника заднѣпряньскои партіи, ворожои до царя и Москвы. Денисъ Балабанъ, вважаючи, що Методій перехопивъ у него законне єго достоиньство, писавъ про сю рѣчь до царгородского патріярхи. Патріярха выдавъ проти Методія во̂длученє, Украина звыкла зъ давныхъ давенъ въ справахъ релігіи коритися царгородскому патріярхови, яко верховному керманичеви. Тымъ-то патріярхове во̂длученє Методія выкликало по Украинѣ хвилёванє. За Методія заступився царь и вдався зъ листомъ до царгородского патріярхи, просячи зняти во̂длученє. Отъ въ саму отсю годину Сомко встає проти Методія. Зъ сего Москва зновъ выводила, що Сомко йде проти царя. Москва вже призвычаилася вважати Сомка за чоловѣка двоєдушного. И справдѣ таки Сомко не тримався однои думки: разъ во̂нъ запевнявъ, що не хоче гетьманувати и служитиме цареви чорнякомъ, и въ друге здавався на козелецку раду и казавъ, що єго вже выбрано на гетьмана, и во̂нъ настоящій гетьманъ. Коли вже й Золотаренко приставъ до сего выбору, то нѣякого другого выбору и не може бути, и нема на що скликати на веснѣ раду. Тодѣ жь Сомко розмовлявъ съ посломъ Ладыжиньскимъ про козацки̂ права и во̂льности и сподѣвався, що царь затвердить ихъ.
Бруховецкій проводивъ свою справу бо̂льшь практично и політично. Во̂нъ не нарѣкавъ на Москалѣвъ и на ихъ ратнико̂въ; во̂нъ не просивъ затвердити козацки̂ во̂льности и права; во̂нъ тямивъ, що для Москвы нема нѣчого огидливѣйшого, якъ чути про права и во̂льности украиньско-руского народу; во̂нъ увесь самъ и всю Украину во̂ддававъ на волю царя. Отъ чимъ во̂нъ и прихиливъ до себе Москалѣвъ: Москва вважала єго за чоловѣка певного, и черезъ те во̂нъ сподѣвався, що нѣкому иншому, якъ єму доведеться гетьманувати. Золотаренко погодившись зъ Сомкомъ, черезъ те самъ програвъ въ Москвѣ: до него и перше не була Москва певною, а теперь почала по̂дзорити. На лихо ще стався оденъ выпадокъ єму не на руку. Въ Московщинѣ, въ Путивлю, Золотаренко державъ своє майно, що бъ захистити єго во̂дъ розграбленя на небезпечно̂й Украинѣ.
