Помирившись зъ Сомкомъ, Золотаренко поперевозивъ своє добро съ Путивля до Нѣжина. Сомкови̂ вороги заразъ сплели, що Золотаренко се для того вчинивъ, що мѣтикує въ купѣ зъ Сомкомъ пристати до Польщѣ, якъ то̂лько Сомка выберуть на гетьмана. Правда, що й Золотаренко, зо̂йшовшись зъ Сомкомъ на мирову, и заприсягши въ церквѣ коритись єму, не покинувъ по̂дкопуватися по̂дъ Сомка. Надѣя гетьманувати ще бо̂льшь засѣла у него на думцѣ. Ладыжиньскій повѣдавъ єму, що Сомко вважає, що выборча справа вже ско̂нчена, єго выбрано на гетьмана и сей выбо̂ръ вызнавъ и во̂нъ Золотаренко. Пристане самолюбство зновъ прокинулося у Васюты; во̂нъ мовивъ: „Доки збереться чорна рада, нехай собѣ Сомко гетьманує, абы не було у насъ колотнечи; а тамъ гетьмануватиме той, кого выбере чорна рада. Мы не выбирали Сомка на настоящого отамана; се во̂нъ самъ таке выгадує. Сомко зрадникъ, во̂нъ зсылається съ Тетерою, єму не можна вѣры няти“. Видима рѣчь, що коли отакъ Сомко и Золотаренко двоилися, то Москва не могла няти вѣры нѣкому зъ нихъ; мусила во̂двертатися во̂дъ того й другого и хилитися до Бруховецкого, хочь бы вже черезъ те то̂лько, що Бруховецкій не двоився, разъ-у-разъ здавався на волю царя и всю надѣю клавъ на самого то̂лько царя.
На веснѣ 1663 р. московскій урядъ оголосивъ, що чорна рада збереться въ половинѣ червця въ Нѣжинѣ и во̂льными голосами выбере за для Украины гетьмана. Козаки и поспо̂льство повинни̂ були сходитися до Нѣжина и вступати на раду безъ зброѣ. Во̂дчинити раду Москва вырядила свого „окольничого“ князя Данила Великогагина. Бруховецкому не подобалося, що рада во̂дбуватиметься въ осоружному для него мѣстѣ Нѣжинѣ; во̂нъ жадавъ бы, що бъ рада зо̂бралася въ Гадячи, де во̂нъ завѣвъ вже своє кубельце. Бруховецкій порозсылавъ Запорожцѣвъ по Украинѣ, закликати наро̂дъ на раду. Запорожцѣ баламутили наро̂дъ проти значныхъ и гомонѣли, що значни̂, сидячи на своихъ урядахъ, утискають простыхъ людей. А теперь прийшла пора поквитуватися зъ ними. Вони по̂дмовляли наро̂дъ заграбувати Нѣжинъ — кубло значныхъ.
