Поляко̂въ, Нѣмцѣвь. Дня 25. сѣчня 1658 р. гетьманъ выправивъ на супротивника во̂ддѣлъ Сербо̂въ по̂дъ отаманьствомъ Ивана Сербина, й Украинцѣвъ съ полковникомъ Богуномъ. Вони мали знеобачка напасти на Полтаву й схопити Пушкаря.
Треба було, яко мога поспѣшати. Сербы пройшли щасливо й швидко до Полтавы, але коло самого мѣста зблудили зъ зимового шляху й прогаяли день. У Полтавѣ довѣдалися про нихъ, й 27. сѣчня Барабашь зъ Запорозцями напавъ на нихъ саме въ обѣдню добу бо̂ля Жукового-Байраку. Триста чоловѣка лягло тамъ головою, не встигши й за зброю вхопитись. Решта не по̂шла далѣ й повтѣкала. Багато заняли въ полонъ; сихъ Пушкарь по̂славъ до приятеля свого, воєводы московского. Лѣсницкій, довѣдавшись про пригоду, ставъ закликати по всему миргородскому полку, що бъ поспѣшали охочи̂ на бунтовника Пушкаря, але чимало Миргородцѣвъ перекинулось до ворого̂въ.
Тодѣ вже обрали митрополіта. Новый архипастырь, Денисъ Балабанъ, прихильникъ Выговского, написавъ листъ до Пушкаря, умовляючи єго та обѣцяючи церковни̂ проклоны за неслухняно̂сть гетьманову.
„Хочь ваша святительска мило̂сть, во̂дписавъ Пушкарь, и поклали своє благословенє на Ивана Выговского, але во̂йско запорозке не признає єго за гетьмана. Коли буде повна рада, на яко̂й уся чернь украиньска одностайно зъ черню во̂йска запорозкого оберуть єго за гетьмана, тодѣ й я призна́ю єго. А ваше архипастырске неблагословенє звольте покласти на когось такого, хто не зичить добра єго цар. величеству та шукає невѣрныхъ царѣвъ; мы жь собѣ за царя маємо самого царя православного“.
Пушкарь рушивъ съ Полтавы й дейнеки скро̂зь грабували заможныхъ та плюндровали ихъ маєтки. Сей похо̂дъ побо̂льшувавъ во̂йско Пушкареве, але жь разомъ роздрочувавъ усѣхъ, хто мавъ власно̂сть.
Саме жь скоилася така ворохобня на схо̂дно̂й частинѣ Украины, приѣхавъ Хитрово. Ще во̂нъ бувъ у дорозѣ, а вже старшина козацка дуже заворушилася. По̂сланцѣ Выговского, повернувши до гетьмана, сповѣщали, що посолъ царскій по̂де скликати нову раду за для нового выбору. Боялися, що бъ супротивна Выговскому партія не взяла гору та не настано-
