прислано. Не йми вѣры листамъ твоихъ полковнико̂въ, сотнико̂въ та осауло̂въ. Царь наказавъ во̂йсковымъ людямъ, що бъ не важилися нѣкого чѣпати й нѣкому кривды не чинили; а хочь бы тамъ що й выйшло, то тобѣ бъ, гетьмане, годилося во̂дписати про те великому государеви; єго царске величество загадавъ бы учинити слѣдство та й рѣшенець бы сво̂й пото̂мъ приславъ; а коли ты зо̂бравъ во̂йско та прикликавъ Татаръ, то се значить, що ты ламаєшь святу заповѣдь та свою присягу“.
„Багато я писавъ, сказавъ проти сего Выговскій, й посло̂въ своихъ неразъ посылавъ, а теперь то̂лько й зо̂сталося менѣ, що йти зъ во̂йскомъ та съ Татарами“.
Якъ на те, якъ разъ у сей часъ, бояринъ Шереметевъ приславъ гонця зъ листомъ, прохати Выговского, що бъ побачитись.
„Уже нс оденъ разъ пише до мене бояринъ, мовивъ Выговскій, що бъ намъ зо̂йтися, та часу немає. Ось якъ полки зберуться, тодѣ й розмова въ насъ буде“.
Царского по̂сланця пустили на кватиру. Незабаромъ прибѣгь другій гонець зъ Москвы, Хведоръ Тюлюбаѣвъ спытати: чого во̂йско запорозке узброюється, й на кого?
Дня 11. серпня гетьманъ рушивъ съ Чигирина. До Портомоина прийшло шѣсть чоловѣка й оповѣстили, що гетьманъ по̂славъ ихъ вартувати коло двора по̂сланця московского. Слѣдомъ привели на той самый дво̂ръ Тюлюбаєва й помѣстили вкупѣ съ Портомоинымъ, за карауломь. Та вартови̂ не дуже пильнували. Гонцямъ, мабуть, можна було й съ приходячими розмовляти й звѣстки до̂ставати та подавати. Дня 30. серпня на той дво̂ръ, де були гонцѣ, прийшли, зъ гетьманьского наказу, осаула мѣщаньскій й два бурмістры съ козаками, узяли обохъ по̂сланцѣвъ зъ ихъ прово̂дниками съ Путивля, пово̂дбирали въ нихъ одѣжь та коней, повели на гетьманьскій дво̂ръ, закували въ кайданы й сторожу поставили. „И терпѣли мы, доводивъ Портомоинъ, и голодъ и всяку нужду, а харчу давали намъ трохи. Три тыжнѣ сидѣли мы въ кайданахъ, пото̂мъ насъ розкували, розвели по дворахъ, и сидѣли мы тамъ за карауломъ, якъ и перше“.
Тымъ часомъ, на початку серпня, Ромодановскій выпровадивъ Барабаша зо̂ сторожею до Шереметева въ Кієвъ, на во̂йсковый судъ, якъ опо̂сля выявили. Урядъ московскій вважавъ єго за виноватця та не хотѣвъ безъ во̂йскового суду
