й польского й московского уряду, покуштували й волѣ й неволѣ; казали: лихи̂ Поляки, а теперь певне скажете: Москаль ще го̂ршій. Що принадило людъ украиньско-рускій до ярма московского? Вѣра? Неправда: у васъ вѣра греческа, а у Москаля московска. Правду мовити: Москалѣ такъ вѣрять, якъ имъ царь повелить. Чотырохъ патріярхо̂въ святи̂ отцѣ настановили, а царь настановивъ пятого, та й самъ нимъ верховодить; чого соборы всесвѣтни̂ зробити не наважилися, то зробивъ царь. Вы своє духовеньство шануєте, а Москаль нимъ коверзує, якъ самъ знає: митрополіто̂въ скидає, ось якъ Никона не саме давно скинувъ; священико̂въ та черцѣвъ въ неволю завдає, якъ отъ недавно отця Ипата; маєтки во̂втаро̂въ та храмо̂въ на свою потребу повертає. Се бъ-то такъ у духовныхъ справахъ порядкують, а по мирскихъ що дѣється? Того вы за польского панованя й не чували. Усѣ доходы царь бере на себе; завели нови̂ данины та „кабаки“, не можна бѣдному козакови вже горѣлки, меду чи пива выпити, а про вино вже й не згадують! Та яка жь то стала, панове-молодцѣ, зажерливо̂сть московска! Загадують вамъ носити московски̂ „зіпуны“ (кожухи) та взуватись у московски̂ „ла́птѣ“ (постолы)! Отъ нечуване тираньство! Чого ще по̂сля сего сподѣватись? Перше вы сами̂ обирали собѣ старшину, а теперь Москаль вамъ накидає, кого схоче, а хто вамъ угодный, та єму не до вподобы, того скаже зъ свѣту звести. Вже й теперь до̂знаєте вы во̂дъ нихъ зневаги: не дуже вони васъ за людей вважають, ради̂ вамъ языки пово̂дтинати, що бъ вы не говорили, й очи вамъ повыколювати, що бъ не дивилися… та й не держать васъ тутъ то̂лько дото̂ль, поки насъ, Поляко̂въ, вашою жь кровью, звоюють, а пото̂мъ завдадуть васъ ажь за Бѣле-озеро, а Украину заселять своими московскими хлопами. Ото жь, поки ще маєте часъ, годѣ вагатися: ратуйте себе; єднайтеся зъ нами, ратуймо спо̂льну батько̂вщину! И вернеться до насъ и зацвите въ насъ свобода; й пышатимуться церкви святощами мѣста, багатыми базарами; й людъ украиньскій житиме при достатку, споко̂йно, весело; поратимемося землеробъ коло своєи нивы, пасѣчникъ коло своихъ борто̂въ, ремѣсникъ коло свого дѣла; душегубство, грабованє, всяка неправда каратиметься нещадно. Нѣкого не силуватимуть до рабства: суворый законъ не попустить паньству коверзувати по̂ддаными. У насъ теперь спо̂льна справа, мы
