Комісарѣ, зако̂нчивши бенкетомъ ту згоду съ козаками, повезли до короля радо̂сну звѣстку про ско̂нчену справу; выпроваджаючи надавали имъ подарунко̂въ и довго стрѣляли зъ гарматъ: „Се було ознакою, каже сучасникъ, про згоду съ Поляками, такъ само, якъ ще недавно про запеклу до нихъ ненависть“. Выговскій запевнявъ козако̂въ, що по тыхъ пактахъ усѣхъ ихъ пороблять шляхтичами.
Вертаючись, послы зустрѣлися съ Кикинымъ, що ѣхавъ на Лохвицю, що бъ повернути иншимъ шляхомъ назадъ до московскои границѣ. Посло̂въ провадили Тетеря й осаула Ковалевскій, що недавно ще ганьбивъ передъ Кикинымъ учинки гетьмана, а теперь вкупѣ съ Тетерею, котрого обвинувачувавъ у зрадѣ, поѣхавъ за посла до короля Польского зъ засвѣдченємъ єму покоры. Спо̂ткавши одного шляхтича, Москаль яко мога хтѣвъ допытатись, во̂дъ кого й чого приѣздило посольство се, та шляхтичь запевнявъ єго, що й самъ нѣчого не вѣдає.
Выговскій рушивъ до границѣ московскои; минувши єѣ, ставъ по̂дъ мѣстомъ Каменнымъ и по̂славъ до воєводо̂въ вымагати, що бъ выдали єму бунто̂внико̂въ, що ховаються по сумѣжныхъ мѣстахъ московскихъ. У воєводы путивельского во̂нъ вымагавъ, що бъ той выдавъ єго ворого̂въ — брато̂въ Залогъ, й удававъ, що чекає зъ Москвы Кикина, що мавъ привезти рѣшучу во̂дповѣдь. Гетьманъ похвалявся, що якъ не вволять єго волю, то буде бити на московски̂ мѣста та воюватися. Де-хто зъ єго прибо̂чнико̂въ раявъ, не гаючись, бити на Бѣлгородъ, а пото̂мъ на Путивль, але бо̂льшо̂сть на те не приставала, найпаче по̂сля першои нещасливои пробы: въ ко̂нци жовтня козаки напали були на мѣсточка Каменне та Олешню, але Москалѣ дали имъ добру одсѣчь. Зъ Глухова козацки̂ загоны налѣтали на сусѣдни̂ села московски̂, але такожь до̂стали одсѣчь.
Тымъ часомъ, Татаре, котрымъ надокучило ждати во̂йны, сыпнули по селахъ украиньскихъ, грабували, хапали людей та гонили ихъ до Крыму. Знялося ремство.
„Чого се жь мы тутъ стоимо?“ кричали козаки въ обозѣ: „Дома въ насъ Татаре жѣнокъ хапають!“
И козаки почали юрбами розходитись. Гетьманъ, не маючи силы спинити ворохобнѣ, запросивъ до себе мурзъ й мовивъ до нихъ:
