На останку гетьмана оголошено зрадникомъ та переступникомъ клятьбы, й Украинцѣвъ кликано приставати до московскихъ воєводо̂въ, що бъ спо̂льно стати на Выговского й скинувши єго, обрати нового гетьмана.
Одразу ожили придушени̂ пушкарѣвцѣ. Полтава обрала за полковника Пушкаревого сына, Кирика; по иншихъ полкахъ полетѣли съ Полтавы листы, що бъ во̂дчахнулись во̂дъ гетьмана; вызволени̂ були Донець, Довгаль та инши̂, що урядъ московскій державъ доси за сторожею, якъ бунто̂внико̂въ, а теперь мавъ за оборонцѣвъ праведного дѣла. Товариша и приятеля Пушкаревого, Гискру, що затримано въ Москвѣ, яко єго по̂сланця, знали бояре московски̂ ще колись, за Хмельницкого; теперь єго не то̂лько выпустили зъ великимъ почотомъ, та ще й натякнули, що во̂нъ може зробитись гетьманомъ. Во̂нъ прибувъ до полку полтавского; коло него склалась партія, що оголосила єго гетьманомъ. Гискра порозсылавъ універсалы й вымагавъ собѣ покоры. Самовольство, якого до̂знавъ наро̂дъ останнёго часу, коли во̂йско пробувало на схо̂дно̂й Украинѣ, розлютувало наро̂дъ ще го̂рше на гетьмана. Поклику нового керманича щастило у масы. Голота, що передъ симъ розо̂гнали, почала зновъ сходитись, й зновъ склався полкъ дейнеко̂въ; вони ради̂ були служити воєводамъ, бажаючи грабежѣвъ та самовольства.
Гетьманъ приѣхавъ у Чигиринъ. За нимъ привезли Барабаша въ кайданахъ; Выговскій не каравъ єго, немовь втѣшаючись єго муками та зневагою. Довѣдавшись, що дѣється въ полку полтавско̂мъ, во̂нъ написавъ 17. жовтня до воєводы путивельского, выхвалявъ свою помѣрно̂сть, що недавно выявивъ, якъ одо̂йшовъ зъ во̂йскомъ во̂дъ границѣ московскои; казавъ, що, не до̂ждавшись Василя Михайловича, думає, що во̂нъ навѣвъ на него пеню передъ царемъ, й дорѣкавъ урядови, на що во̂нъ попускає якомусь Гискрѣ взывати себе гетьманомъ. По̂сланцѣ, що були по̂дъ сторожею, були выпущени̂ на волю. Дня 18. жовтня Портомоина покликано до гетьмана. Выговскій давъ єму листъ до царя Олексѣя Михайловича. Въ то̂мъ листѣ гетьманъ жалѣвся, що царь выдавъ друкованый листъ, де оголошувавъ єго зрадникомъ та буцѣмъ бы то обвинувачувавъ, що во̂нъ хоче впроваджувати латиньску вѣру (сего въ листѣ
