Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/89

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 79 —

й не було); во̂нъ запевнявъ, що вѣрный цареви й прохавъ не присылати во̂йска. Гетьманъ говоривъ Портомоину:

— Я теперь добре довѣдався, що тыхъ бунто̂внико̂въ, що посылали въ Москву Пушкарь та Барабашь, нагородивъ царь, поробивъ ихъ и гетьманами й полковниками, давъ имъ корогвы, бубны, трубы, й зъ великимъ почотомъ пустивъ ихъ зъ Москвы на волю. Бояре й воєводы лаштуються на мене зъ во̂йскомъ, черезъ намову Пушкаревыхъ та Варабашевыхъ посло̂въ, за те, що буцѣмъ я ходивъ зъ во̂йскомъ та Татарами на сумѣжни̂ мѣста великого государя; а я ходивъ зовсѣмъ не для того, що бъ руйнувати царски̂ мѣста, а що бъ по̂дбити самовольцѣвъ, й нѣякого лиха не вдѣявъ царскимъ людямъ. Якъ доси служивъ я вѣрно великому государеви, такъ и теперь вѣрно служу єму. Нехай же государь покаже намъ усѣмъ свою царску ласку, нехай не посылає бояръ та воєводо̂въ своихъ зъ во̂йскомъ насъ воювати, нехай пришле до насъ своихъ прибо̂чнико̂въ, що бъ мы зъ ними втрактували пакты; скоро жь государь не зволить сего вчинити та по̂шле на насъ во̂йско, то мы зъ нимъ битимемося, а намъ допоможуть Поляки, Шведы, Волохи, й Татаре крымски̂ прийдуть, а султанъ Турецкій давно вже запрошує мене до спо̂лки й дає во̂йска на помо̂чь. Абы де були во̂йскови̂ люде, то умысне всюды порозсылаю своихъ козако̂въ, що бъ швидше збирали ихъ до мене. Теперь одначе ще не буду воюватися й по̂шлю до царя своихъ посло̂въ.

— Я сидѣвъ у неволѣ, мовивъ Портомоинъ, то нѣчого не вѣдаю, а що ты, гетьмане, кажешь, я все те перекажу єго царскому величеству.

— Заразъ же по̂сля тебе, мовивъ далѣ Выговскій, я выпущу й Тюлюбаєва й усѣхъ иншихъ Москалѣвъ, затриманыхъ тутъ, а самъ по̂ду до Кієва, добувати єго… на розмову до Кієва по̂ду! додавъ во̂нъ, усмѣхнувшись.

Наслухавшись такихъ похвалокъ, выѣхавъ Портомоинъ съ Чигирина, та дорогою довѣдався, що ти̂ гро̂зьбы не дуже страшни̂. Народъ казавъ єму:

— Якъ ходивъ гетьманъ зъ во̂йскомъ на границю, тодѣ багато сѣлъ та мѣстъ попустошили козаки, а Татаре силу бранцѣвъ погонили до Крыму. Теперь, кажуть, ще царски̂ воєводы прийдуть насъ плюндрувати; та мы съ царскимъ во̂й-