турецькому, так сего нїколи не було. Кажу вам правду і готов йти не тільки що на питку, а хоч і на смерть.“
До него мовили: „А от єнеральний обозний і уся старшина кажуть, що ти раз-у-раз зносив ся з Дорошенком, хотїв зрадити цареви і пристати до Туреччини і багато дечого непристойного говорив про царя і про державу московську. Та ти й сам признаєш ся, що може й говорив такі речи та тільки мов під чаркою. Дорошенко присилав до тебе лист і наказ через свого війскового товариша Ісаю Андрієнка. Той був написаний закритими словами.“
Демянови вичитали той Дорошенків лист і наказ.
Демян мовив: „В сему писанню річ йде про те лишень щоб нам з Дорошенком приязно жити, щоб він нї сам з війском не переходив за Днїпро, нї війска свого не посилав воювати царськї землї. Коли-ж я дурницею чи з пяна сказав, що не доладу, так за те надо мною царська воля.“
— „Коли-б воно справдї так було, мовили думні люди, так чому-б тобі усїх Дорошенкових листів не пересилати було до царя?“
Демян відповів: „Я людина проста і неучена; се дїло правив війсковий писар і він повинен був усї листи пересилати до царя, а він сего не робив через те, що старшини надумались під'юдити проти мене царя і наклепати на мене зраду. У нашої старшини завсїди воно так ведеть ся, що коли захочуть скоїти над гетьманом яке лихо — зараз підведуть єго. Я людина проста, може й Дорошенко лукавнував говорячи, що хоче жити зо мною приязно і на сей бік війною не ходити і цареви сприяти. Я єму й поняв віри, а зради у мене не було й на думцї.“
Покликали ще одного видавця батуринського отамана Ярему Андрієнка. Він під питкою говорив: „Посилав мене Демян до Дорошенка і при Дмитрашцї Райчі казав менї: скажи Дорошенкови, що два купцї за одеп кожух торгують ся. Я спитав ся у него, що значать сї слова? Демян відповів, скажи Дорошенкови так, як я тобі кажу, а вже він сам тямити ме, що воно й до чого, і дав менї лист до Дорошенка. З тим листом я приїхав до Дорошенка і переказав єму те, що велїв менї гетьман. Тодї Дорошенко мовив: Я розумію, що значать оті слова: два за оден кожух торгують ся.“ Назад