були: сьлїд злочинця на шляху, тїло забитого чоловіка, або частини з него. Роздивляти ся сьлїди копа виходила з людьми посторонними. Копа, взявши сьлїд, від єго початку, стежила єго по самий кінець. Коли з якого села сходатаї, або суддї не виходили на копу, а тим часом сьлїд привів до того села, з якого суддї не вийшли, тодї копа зупинившись тут, викликала з того села сходатаїв і вимагала, щоб вони „взяли сьлїд і відвели єго до чужої межи. Не виходили сходатаї копа мусїла ночувати на сьлїду, а вранцї вдруге, і втретє кликали сходатаїв. Коли й за третїм разом вони не виходили на копу, то копа, не сходячи з сьлїду, присуджувала, щоб те села заплатило позивачу, за шкоду, чи за злочинство. Мешканцї сего села, заплативши по присуду копи, могли нишпорити самі вже виноватого.
Як що де на землях належачих до громадської околицї хто здибав людське тулобище і нї від кого не було позву за душегубство, то пан, чи єго оконом, мусив вчинити, що сьлїд було, аби тулобище нїгде не подїло ся, і тодї скликав копу, на те місце, де лежало тїло. Насамперед розпитували ся у мешканцїв того села, на землї якого знайдено тулобище. Далї пан тричі опитував сходатаїв, чи не відає хто, якого то чоловіка тїло і хто заподїяв над ним злочинство? Коли сходатаї відрікали ся, то мусїли присягнути, що не відають нї про те — хто вбитий, нї про те, хто єго вбив і нїхто з їх громади того душегубства не заподївав. Тодї копа ховала тїло; писали акт сьлїдчення і вписували єго в актові книги.
Як що позивач, нишпорячи обвиновачуємого, здибав єго де в селї, він вдавав ся до сїльскої громади. Громада розміркувавши єго докази, мусила віддати єму обвиновачуємого. Позивач — коли хотїв, мирив ся, а нї, вів обвиновачуємого на суд копи. Коли злочинця — за заподїяне ним злочинство присуджували покарати на смерть, позивач повинен був наняти ката. Суд за такі злочинства провадив ся так: копа переслухавши позов, опитувала обвиновачуємого; коли він з доброї волї не винив ся, єго становили на питку; потім перевівши сьлїдство, копа чинила присуд, і коли присуджувала покарати на смерть, то зараз же осудженого віддавала на руки катови.
