Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/18

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 8 —

до останнього поляжемо; а от коли цар накаже повиводити з наших українських міст ратних людий єго, та воєвод, — ну тодї інча річ! ми раді слухати царя, а війско запорожське задля Московщинм — суща сьтїна мурована“.

Переписуючись з Дорошенками, Шереметєв листував ся і з Поляками, котрі вороже дихали до Дорошенка! Він покликав польского полковника Пиво-Запольского і вирядив єго з ратними людьми на ті українські міста, що поприставали до Дорошенка. Засилав Шереметєв листи і до білоцерківського коменданта: ті листи попали ся в руки Дорошенківських козаків. Гетьман за ті листи дорікав Шереметєву, що він шукає погибели єму і козакам єго. Отаким чином і Дорошенко і Шереметєв коїли оден одному капости, вдаючи в листах, нїби вони приятелюють. Митрополїта Осип Тукальский вдав тодї з себе посередника, запевняючи Шереметєва, що Дорошенкові вчинки — чисто вчинки сущого „раба“ обох монархів, бо він „визволяв християн від погуби, а царських ратних людий обороняв від орди“. Тукальский радив Шереметєву не віддати Київа Полякам, гнобителям віри православної, а віддати єго війську запорожському. Шереметєв на те відповів: „Київа ми не віддамо нїкому і не вийдемо з него, доки у нас душа в тїлї“.

У Дорошенка був перехоплений лист єпископа Методія до Бруховецького: з листу знати було, що єпископ не сприяє Москві і за одно з гетьманом-зрадником. Дорошенко переслав той лист до Шереметєва і він став одним з головнїйших доказів проти Методія. В листї тому було написано таке:

„Бога ради не піддавай ся. Бачу я, що річ іде не про ремінець, а про усю нашу шкуру. Знати, що отой чесний Нащокин — гне на те, щоб і вас, а вкупі з вами і нас, залигавши за шию віддати Полякам. Як вгадати: може чи не на те й присягав ся? Але бо чимало є таких ознак, що за нас торгують ся; вже-б лїпше було й не приманювати нас, нїж отак не щиро з нами чинити. Справдї вельми пильно треба тобі озирати ся; тай на Запорожцїв уважай! а коли скілько Запорожцїв вийшло, зміцняй ся; опріч того й по містах порубежних своїх людий постав, щоб більш їх Москва не забирала. Моя порада така: хто тоне, той і за бритву держить ся“. Далї в тому листі Методій радить Бруховецькому, нїби