попрощав ся з ним знаками. Ледві від'їхав Методій кілька верстов за Нїжин, як стало єму чутно гуркіт бою, що розпочав ся у Нїжинї.
Не довго просидів Методій в Ушнї. Демян Многогрішний забрав єго з дїтьми і відвіз в Чернигів. Тут єпископ пересидїв під вартою чотири тижднї. Того часу син єго з батьковими листами їздив до Тукальского і до Дорошенка. Коли няти віри Методію, так він тими листами усовіщував би-то, не давати Бруховецькому запомоги проти московського війска. Ледві дістав ся до Чигирина Методіїв син, як єго замкнено там в острог. В Чигиринї так само, як і по містах лївобережної України не любили сего єпископа.
З Чернигова Многогрішний випровадив єпископа до Седнева: тут він перебував доти, доки Дорошенко рушив походом на лївобережну Україну. Біля Пирятина[1] Дорошенко зупинив ся і заодно з Тукальским вирядив чигиринського ігумена з полковником Петрановським, щоб привезли Методія в табор до Дорошенка. Привезли і по приказу Дорошенка відвезли Методія до Чигирина: тут засадили єго під варту в манастир, а дїтий єго ченцї з своїми челядниками відвезли до митрополїти. На другий день зараз Тукальский післав до Методія, відобрати у него єпископську мантию. Посланий до него чернець мовив єму: „Митрополїта велїв тобі сказати, що ти не достоін бути єпископом; раз за те, що ти приняв посьвяченнє від московського патриярхи, а вдруге за те, що ти цареви московському служиш і не зичиш добра гетьману Дорошенкови і митрополїтї Осипу: ті, що бажають нам добра, давно вже пишуть до них, просячи у митрополїти благословення. Так чинить і архиєпископ Лазар Баранович і печерського монастиря архимандрита і всї ігумени київські; а ти сего не робиш, тому ти й сяна свого не достоін єси“. Так повідає сам Методій, але-ж єго сьвідченню не можна няти повної віри, найпаче там, де він видає з себе прихильника московського уряду і за ту прихильність на єго-б то нападають. Після невдачи замірів Бруховецького єпископови треба було прикидувати ся прихильником Москви.
- ↑ Повітове місто в Полтавщинї.
