писати в статтях оттак, що ти з нами про сю річ не умовляєш ся; і ви, і ми стоїмо на своєму запекло; але нам не заборонено буде вдати ся до царя, щоб повиводив ратних людий своїх і воєвод“.
Ромодановський на се не згодив ся і мовив навідруб: „Про се не тілько писати, але й говорити з вами більш не хочу.“
Прощаючись гетьман мовив: „Сегоднї у вечері ми з старшиною і виборними козаками порадимо ся про се гаразд, а з нашої розмови бачу я й сам, що без воєвод і ратних людий не можна“.
Другого дня (6 березіля) рано вранцї в суботу, другого тижня великого посту, козаки і Ромодановський підписали умову, зложену з 27-ми статий. Великої ваги була на той час стаття 22-я. Від часу Богдана Хмельницького уряд український прямував обмежувати кількість козаків і зробити з них людий привилейованих. Таке прямованнє перейшло яко спадщина від польскої шляхти. Уряд московський сприяв єму, але у народа українського звіку був інший ідеал: щоб на Українї усї були рівними козаками; з народу раз у раз видавали ся такі голови, що змагали ся проти привилеїв, називали себе козаками, збирали ся в купи і безчинствували: переважно то були наймити, люди безземельні, що заробляли собі хлїб у багатирів, працюючи по винницях та по салїтряних буртах. Козацька старшина раз у раз нарікала, що отся голота заподїває лихо козакам. Тепер почали заводити осібне козацьке війско — компанийське. На перший раз гадали набрати тілько тисячу компанийцїв і постановити над ними полковника. Обовязком їх буде, спиняти і гамувати посполитих, що перли ся в козаки. Нова інституция небавом розвила ся і всї полковники почали заводити в своїх полках компанийцїв. Перегодом побачимо, що через кілько років сама старшина запевнила ся, що неминуче треба скасувати сю інституцию; але натомість явили ся охочі або наймити з козаків, а ще більше з чужинцїв. Відкинувши змагання про вивід воєвод, звелено було останні статтї завести до зшитків. В усему, здали ся на царську волю, підписали і підписані статтї віддали Ромодановському, котрий відповів, що про ті статтї, що подали єму, буде ласкава відповідь, тодї як їх подадуть цареви.
