Лазаря Барановича: листами він докоряв єго, за те, що під'южував проти Тукальского царя Олексїя і московських державних урядників, а по своїй епархиї заборонив молити ся за митрополїту Тукальского; тимчасом митрополїта завсїди на богослуженню поминав Лазаря. Ґізель запевняв, що Тукальский щиро бажає з'єднання правобережної України з Московщиною. І сам Тукальский 10 квітня, просячи царя Олексїя, щоб не змагав ся осїсти ся єму в своїй митрополиї, сипав бажаннє, щоб увесь український народ, що перебуває під рукою Польщи, з'єднав ся з Московщиною, зберігши свої споконвічні права і звичаї.
Одначе такі приязні відносини до московської держави не відповідали заходам тодїшньої московської полїтики. Дорошенко і Тукальский хоч і висловлювали бажаннє слухати ся царя, але нехтували андрусівську умову; бо вона розпаювала полїтичну і урядову єдність обох половин України. А Москва, вважаючи Днїпер межею між московською державою і Польщею, не хотїла й чути про народне змаганнє, щоб Україна була єдиною. Найщирійшим бажаннєм Дорошенка і Тукальского було, щоб козацтво, і з ним уся Україна, перебуваючи під рукою царя московського, нестеменно користувались своїми национальними правами і звичаями. Отже уряд московський міркував собі, що інче: в єго була думка підбити під себе Україну так, щоб повагом знївечити геть чисто усї ріжницї між нею і Московщиною. Москва рахувала, що коли по Українї панувати ме нестеменно її народно-национальний лад, так вона не буде міцно з'єднана з Московщиною і такий, чи інший захід московського уряду може збентежити Україну і викликати зраду. Досьвіди полїтичного вагання зміцнили в Москві думку, що Українцям не треба няти віри; тим то і не могли придбати собі прихильности в Москві ті Українцї, що були завзятими прихильниками национальних прав. Тукальского в Москві уважали, що він прихильник Дорошенка, людина така, що висше над усе становить добро свого рідного краю; отому то й не могли Москалї згодити ся, щоб він переїхав до Київа і вигадали такі причини: що, мов, між урядами московським і польским умовлено справити з'їзд заступників і там радити муть ся про Київ; що на тому з'їздї прирадять, про те оповістять митрополїту.
