Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/75

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 65 —

дому, упав і цїлу годину пролежав без язика; то був удар, але не смертельний. Через якийсь час він видужав. Під час недугу він вдавав ся до царя і клопотав ся через боярина Матвієва, просячи, щоб коли постигне єго смерть, так надати матери єго маєтности в чернигівському або стародубському полку, — а також жінцї єго, синови Петру й іншим дїтям („де-б вони могли провадити мирне життє“). Небавом після сего цар через гонця Змієва прислав унїверсал на ті маєтности і грамоту царгородського патриярхи, котрий здіймав з гетьмана неблагословеннє. Гетьман зрадїв, бо в него було на думцї, що наглий недуг постиг єго через те, що патриярха неблагословив єго. Взагалї така думка ходила тодї і поміж підручних гетьмана і викликала в людях баламуцтво. Все отсе і втихомирила патриярхова грамота.

Признаннє Поляками Ханенка гетьманом викликало тревогу в царській Українї, найпаче в Київі. Тепер гомонїли в народї, маючи запомогу війска запорожського, Поляки прийдуть в Київ і сидїти муть тут, доки не підібють під себе усїх українських міст силою або заговорами, тодї усї церкви православні повернуть на костели, або в унию; з королем приїде уницький митрополїта і почнуть усїх нас повертати в латинську віру, щоб на віки зміцнити підданство цїлої України польскому королю і Речі Посполитій. От про таку гутірку писав до царя Інокентий Ґізель і додав, що в Києві гомонить народ, буцїм в печерському монастирі жити муть біскупи і королївські дворяни, а на печерському городку постановлять 6.000 війска.

Польский король Михайло, після того, як сойм затвердив умову з Ханенком, вирядив в Москву Єронима Комара, щоб умовив московський уряд запомогти заходами війсковими, вгамувати Дорошенка. Але з України в Москву приходили непевні вісти, нїби польский коронний гетьман Собєський, ремствуючи на короля Михайла, починає приятелювати з Дорошенком. Через се московський уряд міркував, що тепер не на часї єднати ся з Поляками і давати їм запомогу проти Дорошенка чепляючи тим самим і Туреччину. Московський уряд спостерегав, що коли справдї Дорошенко поєднаєть ся з Собєським і довідаєть ся, що цар захожуєть ся проти Дорошенка,