через лївобережну Україну до Ханенка гетьманські клейноди: хоругву, булаву і бунчук; але польский післанець Жальский, що віз ті клейноди, не доїхав до Сїчи, бо єго примусили вернути ся з лївобережа.
Того-ж часу в Корсунї у Дорошенка збирала ся рада: уся старшина і полковники іменем усього війска запорожського зложили наради і вислали на Сїч протест проти умови Острожської комісиї. Умова не задовольнила війска. В протестї корсунської ради було написано: нам надають такі вольности, які були у нас ще до війни з Поляками, але кожен добре знає, що то за вольности! Поляки старшинували над нами і по схочу зганяли з сьвіта лїпших наших товаришів; нї в чому нам не давали волї; найпаче-ж завдавали нам жалю з того, що гнобили нашу стародавну віру грецьку; будували по наших містах свої костели і всїма заходами повертали наш народ в ярмо неволї. Коли-б нам добре було до війни, так нащо-б ми були воювали, а тепер після того, як уже більше 20 лїт ллєть ся кров і стільки людий полягло головами, чи не соромно буде нам вдовольнити ся такими вольностями, що колись мулили нам шию і примусили до війни. Нї, ми з колишнїми гетьманами і з теперішнїм нашим гетьманом Дорошенком волїли і волимо ширших вольностий і через те не пристаємо до того, що ви прирадили в острожській комісиї, дозволивши панам і старостам приїздити до своїх маєтностий по цїлій Українї і володїти людьми по старому польскому звичаю.
Прирада острожської комісиї ще не була затверджена польским соймом, як Ханенко повідомляє вже польскі власти, що суперечник єго Дорошенко нишком погодив ся з Многогрішним і обидва міркують, щоб лївобережну і правобережну Україну відступити Туреччинї, яко державу васальну. Поляки зараз про се написали в Москву, одначе в Москві не поняли сему віри і не виявили підзору до Многогрішного. Многогрішний занедужав: несподївано спіткнув ся він на рундуцї свого
