Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/73

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 63 —

великодушність короля і про амнестию козакам і про забуток усього лихого, що було між козаками і Поляками. За козаків надавано далеко більше обовязків, нїж придбано прав українському народови. Досить того, що уния лишила ся, як була; відрубність України не допускалась; володарям панських і духовних маєтностий було дозволено орудувати ними без жадного обмежовання; гетьману заборонено було без відома короля і коронних гетьманів зсилати ся з іноземними державцями. Головним дїячем отсеї умови був той самий Станислав Бєньовський, що колись спорудив Гадяцьку умову.

Умову з Ханенком затвердив сойм 22 грудня; а з Дорошенковими післанцями, Петрановським і Тарасенком, не було вже формальних переговорів. Їх покликали на сойм і дали їм писану відповідь такого змісту: скасованнє униї не може залежати від власти сьвітської, тим то король обіцяє попрохати папу, аби скликав собор, на котрому будуть архиєпископи і єпископи, а король чим спроможеть ся сприяти ме, щоб відвернути усе те, що може чинити розтич між духовенством. Відрубність України в межах трех воєводств річ не можлива, так само як неможливо, щоб православні духовні сановинки засїдали в польскім сенатї; бо се-б привело до того самого, до чого домагав ся і Виговський і від чого самі козаки відрекли ся вже в чуднівській умові. Здаваннє на чуднівську умову було не певне, бо ся умова споружана тодї, коли козаки були в такому становищі, що не можна признати їх вільними; а друге те, що на гадяцькі статтї козаки ремствували тільки за те, що декому надавало ся шляхоцтво, а се саме зрушало козацьку рівність. А Поляки тепер перекрутили, нїби то козаки взагалї не хотїли автономиї для України. Отаким робом крутнею Поляки нїби чинили те, чого бажали самі козаки. На останку покликали в сенат Петрановського і Тарасенка; тут коронний підканцлєр промовив до них: „У вас нема права складувати умову, а з того наказу, який маєте показують ся такі вимагання, на які сойм нїколи не пристане. Отсе вам і вся відповідь на ваш наказ“. Ханенкові післанцї, стережучись, щоб де по дорозї не зупинив їх Дорошенко, вертали ся через лївобережну Україну. Гетьман Многогрішний повідомляв про те царя, а післанцїв зупинив, доки не прийде про них від царя указ. В сїчнї року 1671 з Польщи провозили