а Польща була республика аристократична і богацько віків удержувала ся панованнєм аристокрациї над робочим народом.
Одержавши список з отакого наказу, Дорошенко ще раз посилав до Острогу, прохати заставників на убезпеку послів козацьких. На те єму відповіли: що сего зовсїм не треба і перше сего не чинили; безпечність послів козацьких досить убезпечати ме присяга польских комісарів. Потім ще посилав Дорошенко вимагати ті привилеї, що захопив Тетера; вимагав сплати 1000 червінцїв, що забрав Тетера по смерти митрополїти Балабана; возвороту добра і гроший вдові Данила Виговського і винагороди за руіни пороблені по монастирських волостях. Тодї комісарі придержали Дорошенкового післанця і вдали ся до Ханенка, гадаючи, що Ханенко добиваючись гетьмановання швидче пристане на умови польскі, тим паче, що Ханенко, іменуючи себе кошовим гетьманом і посилав вже кошового отамана Пелеха до короля, засьвідчити єго покірливість. До Дорошенка писав і Ханенко, умовляючи єго слухати ся короля польского. З усего сего можна було сподївати ся, що з Ханенком швидче і зручнїйше можна з'єднати ся. Ханенко зрадїв такому зазиву і зараз вирядив з Сїчи до Острогу суддю війскового Семена Богаченка з товаришами: Ярошенком, Малюком, Полтавцем, Завишою Білим і Олексїєнком та з сорока чоловіками кінних козаків. Довідавшись про се, Дорошенко швидче вирядив до Острогу трох післанцїв: Шунявського, Корицького і Лешковського, прохати роз'єму і забезпеки, що Поляки не вчинять нападу на него. Се було в жовтнї. Зберіг ся наказ, який дано отсїм післанцям: зміст єго був такий же, як і в наказї першим післанцям; але було додано дещо такого, що викликали останнї подїї. Вимаганнє, щоб по воєводствах відмежованих до України від Польщи пани не приїздили в свої маєтности, виясовували і виправдували тим, що вже трохи не за 20 р. люди призвичаїли ся не корити ся панам, через що і з аби-якого приводу — зараз може скоїти ся ворохобня і козацький уряд не спроможен буде спинити народ. Комісярі польскі зложили тодї з Ханенковими післанцями умову; іменем речи посполитої признали єго гетьманом війска запорожського. Ся умова не давала великої надїї на міцне з'єднаннє України з Польщею. Було там і про
