Такі вимагання козаків були для Польщи все одно, що вимагання душегубства. Догожаючи козакам, Польща повинна була відцурати ся своєї місиї історичної, що визнавали Поляки за собою яко найвисше своє призначеннє: місия ся була торжество західного латинства над східним православиєм, котре, по науцї церкви західної, нї що більш як єресь і нївеченнє її єсть дїло угодне Богови. Сам Дорошенко був певен, що Поляки не пристануть на єго вимагання, що з Поляками ладу не буде і що єму треба сподївати ся єдине на Туреччину. Провадячи зносини з останньою, він усе лїто р. 1670 воловодив Поляків і хитрував з ними, так само, як і вони з ним. Двичі Дорошенко посилав своїх людий до Острогу, толкував про формальности і на останку прохав собі списку з наказу, даного комісарям польским. З того наказу він побачив, що Поляки обіцяли прощеннє, але питали ся у него: на що він запобігав протекциї московської і турецької? Видима річ, що такі питання знївечували суттє амнестиї. Найголовнїйші-ж умови договору показували Дорошенкови, що в Поляків зовсїм нема бажання іти на мирову, комісарям не дано було права балакати про знївеченнє униї; навпаки того в наказї стояло, що король „без концесу столицї апостольскої не може про сю річ трактувати“. Була тілько обіцянка спорудити бесїду духовних про релїгійні справи. Комісарі польскі повинні були висловити козакам, що церкви, які були в униятів і на далї лишать ся при них: в неминучому випадку можна було комісарям брати на увагу гадяцькі умови, але не спускаючи раз-у-раз з думки, що в тій умові духовенство латинське чимало де-нащо не пристало. Про гадяцьку умову зроблено було таке натяканнє, що, мов, козакам багацько дечого було дозволено під годину війни з Шведами, аби козаки були вірними Речи Посполитій, одначе-ж козаки зараз пристали до Москви, а потім біля Чуднова самі-ж відрекли ся від гадяцької умови, міркуючи, що з тої умови користь була поодиноким лишень людям, а не цїлому війску. Так само Поляки на відріз відкидали вимагання козаків, щоб провести межі в трох воєводствах і дозволити козакам, перебувати по маєтностях духовенства, панів і короля. Видима річ, що Поляки й не могли пристати на таку умову, бо з неї просто-б вийшло, скасованнє панського крепацтва над народом,
