ґенеральна старшина поклали постригти єго в ченцї. „Я давно сего і хтїв, — сказав протопопа — та тілько до сего часу усе відкладав і, мабуть, Бог мене за те і покарав“.
Дмитрашкови-Райчу та Лазареви Горленку, про участь яких не було доведено, звелїли заприсягти, що вони невинні; а Карпа Мокриєвича, хоча теж притягнено до присяги, але за те, що він підкопувавсь під гетьмана, — засуджено на вигнаннє з України; назначано єму речинець чотири тижневий, щоб виїхати з Чернигова, де він мешкав. А про те єго 6ез конфісковання добра і вигнано. Протопопа Адамович випрохав собі речинець до мясниць, щоб вчинити розправу з жінкою та впорядкувати свої справи. Як минув речинець, гетьман вирядив Полуботка, приставити Адамовича до владики на постриг. З Лазарем Барановичом протопопа перш ворогував за те, що владика вблагав гетьмана, забрати від протопопи маєтности — село Воловицю та хутір Степанівку, та прилучити до архієпископських маєтків, доводячи, що вони перш належали до маєтків катедри владики. В Чернигові у владичному монастирі (єлецькім) зібрали ся духовні особи, поклали чернечу одежу і покликали засудженого. Адамович сказав, що не хоче постригатись у ченцї, бо жонатий. Тодї єму оповістили, що єго скинуто з духовного стану і віддають на військовий суд. Адамовича опитувано і він знов не признавав ся. Полуботок посадив єго у тїсне узилище, де протопопови було занадто тїсно і він сказав, що хоче прилюдно виявити всї тайні свої злочинства. Тодї в Чернигові, у господу ґенерального бунчужного запрошено мійські духовні особи, чернигівську полкову старшину і від городян війта, бурмістра, управителя та значних міщанських осіб.
Адамович признавсь, що він зносив ся з Дорошенком, засилав до него хрестика, а Дмитрашку-Райчі — зубочистку; показував на Дмитрашку, що він похвалявсь встрілити гетьмана; — на Лазаря Горленка, на полкового писаря нїженського Михайленка на Бистроновського, що вони були єму помічниками у замислї проти гетьмана, а на Карпа Мокриєвича показав, що він єму двічі казав, що піде підбурювати запорожцїв проти гетьмана. Протопопа оговорював у тому-ж і Рославець, додаючи, що коли Рославця взято, Рославчиха прохала Адамовича, щоб на її чоловіка не показував.
