єго переведено у двір Грицька Никитина. Одначе він скарживсь, що в сему новому місцї єго турбують дим і теч. Тодї Дорошенкови купили дворище за 700 карбованцїв і назначили збудувати нову хату на девять покоїв. Серпня 7-го він у своїй чолобитній питав, чи відпустять єго на Україну, або-ж до віку накажуть у Москві пробувати; і як що він мусить у Москві пробувати, то прохав, щоб єму подаровано було „село“. Єму назначили з родиною та зо всею челядю (всїх 24 чоловіка) щоденні „харчі“, що складало на рік 936 карбованцїв, 16 шостаків, і обіцяли дати село. Року 1679 у цьвітнї місяцї єго зроблено воєводою у Вятцї з платою по 1000 карб. на рік. Він там пробув до року 1682 і знову повернув до Москви. Цар подарував єму з „дворцових волостий“ 1000 дворищ у селї Ярополчі (Волоколамського повіту, Московської ґуб.) зо всїми пасовисками, що до него належать.
На Україну єго не пустили. А проте він і сам перестав прохати про се, коли Чигирин, єго рідну країну, до останку зруйновано, і з ним пропало усе право Дорошенкове на колишнї дохідні статтї. Він зживсь з думкою до віку пробувати у Московщинї і доживав свого віку то у Москві, то у своїм (селї) маєтку Ярополчі. Там, він і помер на 71 роцї свого життя року 1698, 9 листопада.
На веснї новоназначений султаном гетьман з титулом князя перейшов Дунай. Відразу було знати, що сого князя було вистановлено тільки яко прапор. Турки сподївали ся на вражіннє, яке, як їм здавало ся, повинно було вчинити на Українцїв імя Богдановото сина. Всї вояцькі справи вести покладено було на Ібрагім-башу, якого прозвали шайтаном (дїдьком). Казали, що турецького війска на Україну назначено до 100 тисяч, а у князя Хмельницького спочатку було лишень півтораста козаків. Своїм наказним гетьманом Юрасько постановив Евстафія Гіновського[1], якого знали за Астаматія. Сей наказний іменем свого князя почав пускати унїверсали по Поділлю. Він вимагав, щоб польскі залоги не гаючись поки-
- ↑ Він так підписувавсь у своїм унїверсалї.
