у побожній молитві. Своїм унїверсалом гетьман наказував усїм старшинам доглядати за виконаннєм владичного наказу. І по всїй Московщинї було розіслано від владик друковані молитви про „побіду над супостатами“. Їх наказано читати по всїх монастирях і церквах раз що тижня, і в сей день усї повинні були постити зрана до вечера, і в ночи, і другого ранку до кінця лїтургії; весь сей час монастирі повинні бути замкнутими, щоб нїхто не виходив нї з черцїв, нї з челяди. Так слїд було чинити до кінця війни.
Спочатку червня Самійлович виступив у похід і зійшов ся з Ромодановським на Артополотї. Там ватажки справляли оден одному бенкети. На бенкет, що дав боярин, було запрошено козацьку старшину, яку він витав з більшою шаною, нїж московську. І останнї за се обурились. Відсїль вони рушили до Лубен, куди прибули червня 12. Наперед було виряжено війско на 12.000 чоловіка під проводом Косагова — відшукати зручне місце, щоб переправитись величезному злученому війскови. За ним у кінцї червня гетьман та боярин наблизили ся до Днїпра, а липця 1 до них прийшла вістка, що турецькі потуги наближають ся до Буга. Тодї ватажки збагнули, що переправляти ся у тому місцї, на яке вони вирядили Косагова, не зручно. Їм доведеть ся йти до Чигирина три милї через лїси і болота, і як що вороги там на них нападуть, то їм не буде куди обернути ся зо своїм тїсно-замкнутим табором. Вони рішили повернути в гору по річцї Сулї, перейшли через неї липця 3, а потім дійшли до Бужинського перевозу на Днїпрі. Тут було споряжено багато байдаків. Почалась переправа, на що треба було не менш 4 доби — така сила війска була. Тут Ромодановському прийшов наказ почекати, поки прибуде князь Каспулат Муцалович-Черкаський з Калмиками та Татарами. Таким робом, на велику досаду тих, що сидїли тодї в облозї в Чигиринї, війско, яке йшло їх визволяти, лишило ся довгий час на березї Днїпровім аж до 18 липця, поки не прибув давно жаданий князь Каспулат Муцалович.
Тепер погляньмо, що саме тодї дїяло ся у Чигиринї.
Воєвода Іван (Іванович) Ржевський та ґенерал-інженїр Патрик Ґордон, яких назначено туди ватажками, прибули в кінцї цьвітня. І з того часу, поки під місто приступили вороги, Ґордон невсипуще заходив ся коло споруження ріжного
