і не можна було залюднювати, тому не вільно було переходити звідтіль на сей бік і селитись тут, нї звідсїль на той бік. Войовникам заказано було від гетьмана під острахом кари на голову збиратись ватагами і чинити шкоду кримській і турецькій державі. Хто ж з лївобережан задумає перейти на правий бік і потягне за собою других, на того не буде положено нїякої милости: у него відберуть усе добро, а самого потім закинуть до тюрми.
Листопаду 3-го 1681 р. в Переволочнї справляло ся урочисте і рідке сьвято, яке було результатом роз'єму з Турками і Кримом. Татари привезли боярина Василя Борисовича Шереметєва, що попав у полой під Чудновом 1660 р. і від того часу сидїв у тяжкій неволї у Мангуні. По той бік Днїпра стояла орда з мурзою Капланом, а по сей — царські ратні люди піші і на конях. З московського боку поклали у човен викуп і вирядили на другий бік, а з тамтого берега Татари привезли човном боярина. Єму робив зустріч князь Хованський і козацька старшина з гадяцьким полковником. Коли човен підплив до берега, князь Хованський вийшов з гурту і поїхав до царського шатра, що був навмисне розіпятий для зустрічи боярина визволеного з неволї. Коли Шереметєв вийшов на берег, єму салютували з гармат і другої меньчої зброї, потім підвели коня і кілька чоловіка, теж на конях, відпровадили єго до царського шатра. Як боярин під'їхав туди, зараз же забили в барабани і лїтаври, заграли на трубах, зробили єму дві поважних зустрічи і всї витали єго з визволеннєм; а неволя єго тягнулась рівно 21 рік. Боярин вклонив ся всїм до землї, потім засїдали за стіл і втїшали ся від любої розмови. „І нам, каже гадяцький полковник, — нїяково було відмовитись, щоб не привитати визволеного боярина“. Другого дня випущено було сина боярина Ромодановського Андрія і других невольників-Москалїв відповідно спису.
Коли Москалї сьвято виконували умови згоди, уложеної в Бахчисараї, і Самійлович усякими способами пильнував, щоб не допускати заселення правобережної України, Турки до сеї справи відносили ся не так честно. Турецький султан віддав
