Україну, як своє звойоване зброєю добро, на володїннє молдавському господареви Івану Дуцї. Мимо статий згоди, Дука звелїв заводити там слободи, назвав новим козацьким гетьманом Яна Драгинича, а сей казав настановити полковників козацьких до Корсуну і инших міст, що мали бути поновлені. Такі люди звались тодї осадчими через те, що головним дїлом їх було — осаджувати нових людий на спустїлих місцях. По лївобережній Українї стали кружляти між народом унїверзали молдавського господаря, що приманювали народ обіцянками усяких пільг: думка була така, щоб переманити Українцїв з під царської держави. Самійлович в марцї 1682 р. через посланця свого Мазепу сповіщав у приказ, що унїверзали сї викликають баламутство на лївому боцї Днїпра: не тільки ті правобережні прочане, що зостались без селитьб, але й коренні лївобережане і навіть люди з слобідських полків стали поривати ся на правий бік, бо приваблюють ся пільгами, які фантазия їх геть побільшує.
Мазепу, що привіз до приказу заклики Дуки і Драгинича, спитали:
„Чи не приладжують часом народ до переходу, обіцяючи вільну продукцию горілки?“
— „Ся принада дуже приваблює — оповідав Мазепа — бо в краю гетьманського реґіменту продаж горілки віддано на відкуп, заведено оранди і нїкому не вільно тримати горілки, а попереду того не бувало. Людий, що з того жили, се дотикає.
— А чи не можна відмінити оранд? — спитали Мазепу?
— Нї, не можна, — відповідав Мазепа. Нї защо буде одержувати охочекомонне війско.
Але війна скінчилась і охочекомонне війско можна розпустити, завважили в Приказї.
Мазепа сказав: — як розпустити козаків, то вони всї підуть на той бік до Драгинича і з їх піде нелад й сварки. Люди вони безхатні і звикли до сваволї: таких людий молдавський воєвода з радістю прийме.
А чи не можна винайти прибутків на утримуваннє охочекомонне війска? питали ся у Приказї.
Инших засобів взяти нїгде, — відповідав Мазепа. — Як арендні збори залишити, то прийдеть ся на поспільство на-
