класти ще більше податків, а се буде для Українцїв геть прикрійше. Теперішнї орандові прибутки відкупні — річ прикра, хиба тільки про тих що держали шинки, та й тим, кажучи правду, нїчого нарікати. Хто схоче, то й тепер може спекулювати тим самим, нехай тільки прийде до відкупщика; а як накласти податки на се поспільство, то се буде річ однаково тяжка про всїх. Боїмо ся, щоб народ, що перейшов з правого берега на лївий і тиняєть ся без притулку, на заклик Дуки і Драгинича не втїк знов за Днїпро, і се примушувало, як можна скорійш, обібрати місце для селища правобережним прочанам. В марцї 1682 року приїхав до Батурина Косагів і привіз Самійловичеви карту новопоказаної країни і плян на збудованнє валу, що повинен був обороняти сю країну від татарських нападів. Думка, щоб спорудити такий вал, вже давно була та все відкладало ся на далї, бо різні війскові справи відвертали увагу в инший бік. Край, який обрано було для селища прочан, займає південну частину теперішньої ґубернїї полтавської, невеличкий шматок харківської і північну смугу катеринославської ґубернїї в повітах: новомосковському, верхноднїпровському і павлоградському. Косагів доводив гетьманови, що вал можна спорудити працею Українцїв. Але Самійлович завважив на причини, задля яких дуже трудно було ганяти на сю роботу людий з полків гетьманського реґіменту, окрім того зазначив, що хочаб навіть визначені на картї фортеци і засїки і були споруджені, то всеб такі полтавські і инші полчани не були зовсїм захищені від татарських наїздів. На останку Самійлович обіцяв на другий рік сам, або через певну людину оглянути край обраний для селища. Вал, проєктований тодї, був продовженнєм ще перше спорудженого від Валуйок до Цареборисова, а звідтіль до Валок і до річки Коломака. Новий вал повинен був йти по одній лїнїї вподовж річки Коломака до гирла, де вона втїкає у Ворсклу, а по другій лїнїї від Водолажського рівчака вподовж Берестової і Орелї до городка Нехворощі.
Тим часом Дука і єму підвладні „осадчі“ не переставали переманювати до себе Українцїв і вони потай, не вважаючи на сторожу, з лївого боку перебрались на правий. Самійлович в липцї 1682 р. про се писав до Дуки, але господар відповідав, що в него на думцї не було переманювати підвладних геть-
