Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/23

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 11 —
II.

Самійловичеви довело ся саме тодї одержати гетьманський уряд, як з правого боку на лївий Днїпра почали доходити недобрі поголоски. Вже давно, як ми то бачили, Дорошенко віддав себе під милість Туреччини і вже не оден рік Турки збирались зробити напад на Польщу та інше що небудь перебивало. Тодїшнїй султан Мугамед IV. завоював славно острів Кандию від Венециян і тодї вже гадав звернути зброю на Польщу, а становище Польщі було таке, що вороги повинні були мати вдачу. З боку Турків вже прокидали ся познаки, що наближуєть ся війна, але Поляки не хотїли звертати на се уваги; вони, підбадьоруючи себе, все гадали, що султан турецький не дуже воєвничий, а тільки великий бабій і призвичаїв ся забавлятись в гаремі, або тїшити себе ловами по лїсах та ланах; вони мали надїю, що польский посол Висоцький, що був виряджений до Адриянополя ладити справи, швидко привезе умови на користь Польщі. На польскому престолї, після того, як зрік ся Ян Казимир, сидїв король Михайло, хоть і добрий чоловік, але зовсїм нїкчемний; шляхта єго не слухала, а між маґнатами було чимало ворогів, перший був примас Пражмовський. По всїй Польщі не було нї ладу, нї пошани до закону та до властий, нї згоди обопільної між горожанами. З того часу, як Михайло закоролював, сойми не кінчали ся, а раз-у-раз їх зривано; те-ж саме було і з соймами, що збирались по воєводствах, нїчого не можно було зробити по закону. На той час найрозумнїйшим чоловіком, значним між усїма Поляками був коронний гетьман та маршал Собєский; він оден відав і розумів стан речи і не одного разу доводив соймови потребу, швидче полагодити справи оборони краю, побільшити лїчбу війска, поладити артилєрию та згодитись що до оборони з християнськими державами. Він радив навіть спішити уступками, схилити на свій бік Дорошенка і відтягти єго від Туреччини. Але усї ті ради та заходи були даремні, бо сойм, що зібрав ся в сїчнї 1672 р., так як і перше зірвано.

Остання війна Дорошенка з Ханенком на Поділлю викликала те, що Туреччина обявила війну Польщі. Дорошенко через свого резидента благав султана вступитись за Україну, вка-