Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/25

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 13 —

московського царя; але швидко єго прогнали, як довідались про єго непостійність, брехливість та зрадливе серце. Московський цар за лїпше визнав, мати нас своїм другом, нїж підданство сего зрадника. Тепереньки, щоб знищити непорозуміння між нами і вами, ми не загаємось вирядити нашого післанця до стремени вашої милости, а Дорошенка з козаками покинемо так, як вони тепер, поки не поладнаємо через сумирні засоби ті незадоволення, які тепер істнують. Тішимо себе надїєю, що й з вашого боку не буде приключок вчинити розмир, бо Господь, найвисший суддя державцїв, суворо карає тих, хто вчиняє неправедні вчинки.“

Відповідно східному закону ввічливости не треба було вдруге про теж саме посилати листу від лиця султана. Через се визір вже післав лист в відповідь на королївський до коронного підканцлєра Ольшевського, а в нїм дивував ся, що в листї королївському Україну називають спадчиною польскою. „Тілько одного Бога, казав він, можна називати володарем земель; сей довічний правитель сьвіту поклав такий закон, що країни, де раз-у-раз тільки й є самі усобицї та безправя, мусять вдатись під захист більше могучих володарів. Оттак то й козацький народ такою-ж стежкою з волї Божої опинив ся під владою Османів. Сей народ здавна був вільний та самостійний, покладаючись на кріпость складених з ним умов та обовязків, він з доброї волї підляг під зверхність вашу і довго перебував вірним, поки на останку не стало вже сили терпіти від ваших утисків, беззаконства та ваготи; тодї вбачаючи, що складені з вами умови поламані вами, він, щоб оборонити свою країну та своє імя, узброїв ся супроти вас. Скинувши з себе вашу власть, козаки почали хилитись до кримських ханів, що завсїди були підручниками дому Османів і через них стали шукати захисту у високої Порти. Ворота блаженства преславного великого султана раз-у-раз відчинені для усякого, хто шукає оборони під захистом єго власти, а через те покірливі прохання козаків вчув султан й проводир сего народу опинив ся на високому посадї. Через що-ж ви важитесь називати своїми підданими народ, що вже давно скинув з себе вашу власть та довго воював з вами? Хиба могутний султан, мій милостивий пан, нехай Господь єму помагає й зміцнить єго, не має права вжити усїх засобів та всилувань, щоб визволити при-