гнїчений козацький народ, що бажає заступитись за него. Проте мій пан могутний завсїди зглянеть ся з утїхою, коли перш, нїж єго неодолиме війско з'явить ся біля ваших меж, ви через післанцїв своїх забажаєте обмислити засоби, щоб загасити все, що повинно викликати війну; а коли вже суперечка між нами повинна дійти до стички, тодї кінець війни залежати ме від волї Того, хто сотворив з нїчого й землю й небо, хто вже більше над тисячі років вивисшає міць ісламу та сприяє оточувати корогву пророка непотемняємим блеском побіди. Відомо вам буде, що великий, нїколи неодолимий султан, мій милостивий верховодник, безпремінно виступає з Адриянополя дня 8-го сего місяця сефера (26 березоля) та на чолї війска незлїченого над зорі небесні просто прямувати ме до ваших меж: шлїть як найшвидче відповідь на наш лист та відайте, що кожен день наближування нашого до ваших границь становити ме перепону нашого помирення.“
Зараз же Дорошенкови дано знати, що поклав собі султан, а на початку червця з'явила ся вже в Чигиринї перша турецька ватага, а після сего почали прибувати й Татари. І ті, і інші по Українї яко люті зьвіри обезчещували жінок, захоплювали дїтий, через що супроти Дорошенка постало ремство і про него пішла слава, що він, як та вівця, що зблудила, сам не відав, що єму вдїяти з такими прихильниками. Великий острах пішов по лївому березї, щоб Дорошенкові спільники не перекинулись на другий берег Днїпра, але Дорошенко дав знати туди, що він воює з Поляками, та свого ворога Ханенка й нїяким робом не попустить Татарам та Туркам увійти в царські околицї.
Турецьке війско укупі з султаном 25 березоля переправилось через Дунай біля Ісакчи через міст, що спорудив Осман-паша на 58 байдаках, й прямувало до Днїстра довго по поганій дорозї, тут була польска границя. Понад Днїстром воно опинилось дня 29 місяця ребіул-евелла, а се вже випадало на місяць липень року 1672. Тутечки Турки одержали звістку, що Дорошенко вкупі з кримським ханом подолїли Поляків та Ханенка недалеко від Ладижина.
А се сталось от як: Собєский на Поділлю доручив команду над війском Лужицькому, чоловікови падкому, що не здолїв придбати собі прихильности війска; сучасники кажуть,
