що війско йшло під єго команду, як під обух.
Мав він з собою 6.000 жовнїрів. Він злучив ся в Ладижинї з Ханенком, що мав тисяч з чотири козаків. Поляки розташувались в Ладижинї, а козаки крім того по околицях. 11-го липця Поляки прочули, що біля Бершаду брат Дорошенків Грицько притис козацького полковника Перебийноса, що йшов злучитись з Ханенком. Лужицький і Ханенко рушили виручати. Вони визволили Перебийноса та вкупі пішли до Ладижина і отут Поляків побито на Батогському полї, біля Четвертинівки, що вславилось розгромом Калиновського за Богдана Хмельницького. Сучасні люди оповідають про сю подїю неоднаково: оден каже, що Лужицький відбивши Татар, почав їх гнати і так далеко зайшов, не дивлячись на остерігання Ханенка, що перейшов через річку Бог, а там єго оточила міцнїйша татарська орда, і він ледве спроміг ся сам утїкти з невеличкою лїчбою, а останки повбивано або потоплено в Бозї. Другі оповідають, що Ханенко з козаками пійшов попереду, а Поляки йшли позаду, а Татаре тут напали на них, відбили від козаків тай побили їх. Відомість про таку побіду звеселила увесь табор султанський, бо між музульманами було таке віруваннє, що вдача або невдача першого бою з ворогом повинна віщувати щасливе або нещасливе покінченнє війни. Захоплених під Батогом польских бранцїв прислали до турецького табору і їм зараз відтяли голови. Сьлїдом за сим до табору султанового прийшла друга радісна звістка: що польска залога Жванця, прочувши, що Турки наближаються, утїкли, а на місце її з замку прийшла турецька залога. Турки переправились через Днїстер низше Каменця в місцї, що було в відлеглости від него годин на пять або шість. Полякам заздалегідь не впало на думку оберегати оту значну фортецу. Краківський єпископ пожертвував для оборони Каменця 6.000 піших на свій кошт, але се було більш на словах, нїж на дїлї; другий єпископ, місцевий каменецький, каже, що краківський єпископ прислав всего на всего 500 чоловіка, та окрім того був ще полк 400 чоловіка та 200 чоловіка каменецької піхоти, — отсе і все, що складало тодї каменецьку залогу, як не лїчити міщан та мужицтва, що позбігали ся з околиць, а сих було в Каменцї близько 10.000.
