Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/47

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 35 —

Києва до Димеру, але Ханенко не пішов туди, а перейшов на острів, що витворив Днїпро з Чарториєю[1] і обернувсь до Самійловича з проханнєм, пропустити єго на Запороже. Самійлович післав у Приказ прохати на се дозволу і не відбирав відповіди декілька тижнїв, а Ханенкові козаки одинцем втїкали шукати мешкання у царській сторонї. Ханенко, не діждавши дозволу, з значно поменшеною ватагою своєю рушив на Полїссє до міста Димеру, маючи замір пімстити ся на своїм особистім ворозї — польскім полковнику Пиво-Запольскім.

Пиво-Запольский був типічна людина — Поляк свого часу. Єго було післано у полїську країну по сусїдству з Києвом. Він набрав собі самовільну ватагу, так що Українцї раз-у-раз скаржили ся на злочинства та насильства сеї ватаги. Року 1678, в лїтку, він напав на Київ і накоїв там руїни. Кілька часу в Києві лякались, що сей польский полковник знову нападе на Київ та приверне єго під польского короля. Але раптом Пиво-Запольский оголосив, що з охотою перейде до служби московському цареви. Єму відмовили, щоб не вступати в суперечки з польским королем. Тодї Пиво-Запольский подав ся до служби Дорошенка і вже в Паволочі перед Дорошенковим ґенеральним осавулою Шулїкою заприсягнув українському гетьману — турецькому підручникови. Такі зради у Поляків того віку виправдували шляхоцькою волею. Ось з отсим-то добродїєм Ханенко ворогував. Торік Ханенко відбив на дорозї бранку, Черкешенку чудової краси, яку Дорошенко посилав на дарунок падишаху. Ханенко віддав її приберегти у Білу-Церкву комендантови Лобелю, доки він потребує. Дізнавши ся про неї, Пиво-Запольский сфалшував лист від Ханенка і так зручно підписавсь під єго руку, що Лобель видав дївчину післанцеви. Пиво-Запольский жив з нею чверть року, потім, як кажуть, одружив ся з нею. Ханенко, поки служив Польщі, затаїв в собі жадобу пімсти, але як побив єго Дорошенко, незадоволений до того-же Поляками, що єго мало нагородили, зважив ся відцурати ся Польщі і на останку поквітувати свого ворога. Не кажучи нїкому про свою думку, він прибув до Димеру, отаборив ся перед замком, запросив до себе на бенкет

  1. Тепер Труханів острів, що проти Києва.