і прихильну до унїї, яку опісля й приняв. Дожидаючи приїзду сего владики, Дорошенко назначив ґенеральну раду на річцї Росаві, щоб порадитись, що чинити з Поляками, але сам туди не поїхав, наперед знаючи, що у великім народнім зібраннї стріне проти себе незадоволеннє, а післав туди замість себе наказним Лизогуба, який на радї вислухав від козаків велике ремствованнє до турецького пановання, непримирене ворогованнє до Поляків та прихильність до московського царя. Якже приїхав Шумлянський, Дорошенко знову, вже при собі, зібрав раду у Чигиринї, але замість того, щоб лагодити козаків до з'єднання з Польщею, нагадував всякі кривди, що вчинили Українцям Поляки, та вихваляв турецького султана. Шумлянський зрозумів, що Дорошенко хитрує, і поїхав з Чигирина нї в тих, нї в сих, а Дорошенко виправив до турецького султана листи, які одержав від польского короля. З сих листів султан міг дізнатись, що поміж християнських державцїв повстала думка скласти між себе спілку, щоб іти воювати бусурмена.
Перше нїж до Дорошенка надійшла з Криму жадана підмога, він почув, що Ханенко, який стояв на Волинї біля Корця, рушив на него в Україну з своїми козаками та Поляками, щоб спинити прихід орди до Дорошенка. Оден український лїтописець повідає, що Ханенко дійшов до Стеблева[1] і тут султан з Дорошенком напади на Ханенка і побили єго в пень. Багато повтїкало з Ханенкового війска, якого, як показують сучасники, було у него близько до 10 тисяч. З недобитками Ханенко пішов до Києва і став табором під печерським монастирем. Сучасні звістки про сю подїю не згадують, але повідають, що Ханенко бив ся з загоном Дорошенкового війска, над яким отаманував наказний Яків Лизогуб, на річцї Либедї, біля Києва. На чому закінчила ся баталїя — не відомо, але Ханенко після сего наблизив ся до Києва і заслав до київського воєводи князя Трубецького вістку, що єго з єго козаками притис Дорошенко і що він не спроможе перемогти свого ворога, що не хоче більше служити польскому королеви, незадоволений коронним гетьманом Яном Собєським, і прохає приняти єго у підданьство цареви. Воєвода проганяв єго від
- ↑ Місточко канївського повіту в Київщинї.
