Турки всїх оголосили невольниками, а місто, замість помилування, почали руйнувати. Але в Уманї назбирало ся людий чимало, і вони були добре узброєні, а місто окріплено. Вони почали обороняти ся. Тодї Турки підвели під замок шанцї від Грекового лїса, насипали окопи та бійницї врівень з мійськими, палили з гармат і заразом почали підводити підкопи. Вони вибухнули більшу частину замкового муру на лївому боцї від шляху до Менї. Уманцї забивали прорви возами, гноєм, землею… але Турки підземним ходом пролїзли у місто. Уманцї завзято обороняли ся від них з барканів, з хатних дахів. Кров потоками полила ся по вулицях, Турки не розбираючи всїх губили. Останок Уманцїв збивсь біля міскої брами, що прозивала ся Рашевською брамою, і там вони обороняли ся доти, поки Турки всїх їх не побили. Декотрі залїзли у льох: Турки натаскали туди соломи, запалили і всїх подушили димом. Так згинула вся Умань згола з церквами й народом християнським, на семий день, як прибули до неї Турки. Біля Уманї, турецькі віддїли вигублювали сусїдні місточка і забирали у неволю мешканцїв, яких взагалї у сїй країнї лишало ся тодї вже мало після втеків на лївий бік. Так було зруйновано зовсїм: Тростянець, Бершад,[1] Маньківку,[2] Мале Полонне і інші місточка.
Коли на західному боцї України так орудували Турки про Дорошенка, сам Дорошенко засїв у верхньому городку або замку чигиринському. Він мав, як показав Терпигорев, що сидїв у неволї, до 4.000 війска, яке складало ся з Чемерисів (польских Татар), турецьких яничар, кримських Татар і так званих жолдаків (наємне війско), не лїчучи городян та селян, що зігнано в облогу, — всего тисяч на пятьнадцять. Липня 23-го боярин з гетьманом підступили до Чигирина і в сей день їм піддали ся — Медведівка, Суботів та Жаботин.[3] Отамани післали привести їх до присяги. Війско, що обложило Чигирин, отаборило ся по сей бік Тясмина: боярин став під лїсом, біля ставу, а по лївий бік ставу, на перестріл від міста, став гетьман. На другий бік від Чигирина послано було бунчужного і слободські полки сумський та острогожський.
