Виведено одинадцять шанцїв, постановлено на них гармати і почали палити. Але з Чигирина можна було відстрелюватись: в обох городках (нижньому і верхньому) мали до сто гармат і доволї боєвого запасу. Обложенцям бракувало тільки зручности, а вороги палили зручнїйше: розбили будинок Тукальского. Митрополїта утїк у верхне місто і від переляку занедужав, а селяне, що були в облозї, перебігали у московський табор і казали, що Чигиринцї ладні піддатись, і сам Дорошенко обіцяє піддатись, як що за тиждень не прийде до него сподїваний хан з ордою. Боярин та гетьман, прочувши про се, хотїли розпочати зносини з Дорошенком і покористували ся з того, що в таборі у них пробував бранець, гетьманів брат, Дорошенко Грицько. Вони наказали єму написати лист до своєї неньки та до брата, вмовляючи піддатись та покластись на царську ласку. З сими листами послано стрільця. Гетьман Дорошенко відповів, що коли боярин бажає з ним міркувати про згоду, нехай присилає не простого стрільця, а яку небудь значну людину. Сим Дорошенко хтїв показати, що памятає про свою повагу. Але стрілець, що ходив до Чигирина з листами, оповідав, що Дорошенко, бачучи свій останнїй час, хоче силоміць розважити себе і всїм показати, немов нїчого не лякаєть ся: раз-у-раз пиячить, ходить по шинках, а перед него грають дуди та скрипки.
Липня 28 ватажки дали наказ переходити війску на другий бік Тясьмина і лагодитись до приступу, але язики приведені показали, що турецький султан вже перейшов через Днїстер і вирядив хана з ордою на визвіл Чигирина. Здавалось, що така чутка повинна була-б примусити ватажків скоріш кінчати розправу з Дорошенком, перше нїж до него прийде підмога. Але ватажки простояли до серпня, не наважившись на що рішуче, а сего дня одержали вістку, що турецький визір з війском стоїть вже біля Ладижина; хан-же йде до Чигирина. Ватажки прирадили, що небезпешно дожидати хана, 10 серпня наказали запалити свій табор і рушили, а 12-го дійшли до Черкас. Через день, як московське війско відступило, Дорошенко зустрів кримського хана за 10 верстов від Чигирина. Спочатку хан на подарунок одержав від гетьмана до 200 невольників з лївобережних козаків, а для всїх своїх Татар — дозвіл брати, скільки треба людий у неволю з околиць Чиги-
