На провеснї Самійлович заслав було до Чигирина потужний козацький віддїл під проводом чернигівського полковника Борковського, але мусїв був вернути єго, одержавши царський наказ не вживати проти Дорошенка дуже острих заходів. Самійлович, відаючи, що Дорошенка підмовляє і Сїрко, не корити ся — заборонив возити на запороже з України хлїб. Сей спосіб у гетьманів усе був гнуздою, яка спиняла запорожську сваволю, бо братчики, кохаючись тільки у війнї, не вели у себе сїльского господарства. До того-ж гетьман заборонив приймати по містах запорожцїв на зимівлю, бо у них був звичай усе вештатись по містах та селах полтавського полку. Гетьманови та князеви Ромодановському хоч-нехоч з Дорошенком прийшлось, по царському наказу, поводити ся, як і перше, себ то засилати даремні запросини, а Дорошенко у кінцї червня сказав, як відрізав: „Без війскової ради не поїду і не складу гетьманьства! Се погано!“ У липнї Самійлович довів у малороссійскій приказ“, що зсилати ся з Дорошенком далї зневажно; що він кепкує з усїх, що він вже засилав свого джуру до Ібрагім-баші з листом, що заховано у чобіт, що найкраще вирядити за Днїпро війско та силою примусити єго скласти своє гетьманьство. По таких доводах гетьмана, які він кілька разів робив, московський уряд наваживсь на останку наказати Ромодановському та Самійловичу, рушити до Днїпра з війском. Ватажки ранїш послали переднїй віддїл: Ромодановський — Косогова з 15 тисячами царського війска, а Самійлович — ґенерального бунчужного Леонтия Полуботка з полками: гадяцьким, миргородським, лубенським та з своїм кінним надвірним товариством. Їм наказано перейти Днїпро і підступити під Чигирином. За переднїм віддїлом рушили боярин та гетьман з останнїм війском. Серпня 15 вони наблизились до Днїпра вище Крилова, проти місточка Воронівки. Крилівцї та Воронівцї не допустили їх на пять верстов до Днїпра і послали депутатів, що пристають до царя.
Серпня 17 гетьман виправив у Сїч до Сїрка гонця, вимагати, щоб запорожське товариство, злучившись з гетьманським війском, йшло примушувати Дорошенка, скинути з себе гетьманьство і вдатись до ласки царя. Сїрко відповів: „Не прихиляюсь до твого заміру. Хоча у Дорошенка не багато війска, але він стояти ме за свої війскові клейноди. Радимо вашій
