з царським війском, а Самійлович — чернигівського полковника Борковського з єго полком. За ним сам гетьман поїхав у Чигирин.
Дорошенко, яко давний господар, виїхав на зустріч гетьманови за 3 верстви за місто. Царське війско, 1600 чоловіка, помістили у верхньому містї, а козаків 1000 чоловіка — у нижньому містї. Становище останних було краще, бо вони містили ся по хатах чигиринських мешканцїв, а у верхньому містї не було жадної оселї, окрім 4 хат та повіток, де у Дорошенка переховувавсь запас; до того-ж там була глибочезна криниця, хоча вода з неї погожа. Дорошенко передав Самійловичеви мійські ключі і 16 гармат, що було у верхньому листї. На ознаку свого задоволення Дорошенко наказав палити з гармат. Гетьман та стольник Ромодановський переночували у Чигиринї, а другого ранку поїхали назад, наказавши усїм Дорошенковим серденятам сьлїдкувати за собою.
Довше лишати ся з війском біля Днїпра ватажки признали і непотрібним, і незручним. На лївому боцї треба було за запасом посилати верств за пятьдесять, а на правому була зовсїм пустеля. І тільки Чигирин з окільними місточками являв заселені місця, але мешканцї-тубольцї зубожіли до останку і не спроможні були постачати війску поживи. Тогож-то боярин та гетьман, справивши своє дїло, повернулись. Самійлович прибувши у Батурин, розпустив козаків на спочинок, а потім поїхав до Києва, дякувати Богови та печерським чудотворцам за подїю, яку він щасливо вчинив. „Нїщо більш, як Божа ласка та царське щастє поталанило, що така справа стала ся без проливу крови“, — писав він в своєму листї до „малороссійского“ приказу.
Клейноди, які взяли у Дорошенка, приставлено у столицю від Ромодановського ротмістром Братцовим, а від Самійловича охочим полковником Новицьким. Отсї післанцї прибули до Москви 12-го жовтня та стали у селї Коломенському. По царському наказу велено було, щоб десять стрільцїв взяли відтіль клейноди та несли у місто, тримаючи їх нахилом, укупі з тими людьми, які привезли їх з України. Процесия простувала Козьмодемянською улицею та Болотом, через Бальчик, на Живий міст у Китай-городок, до посольского приказу. Жовтня 17 цар наказав „тайним звичаєм“ прилучити сюди і сан-
