Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/90

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 78 —

джаки, що привезено ще за покійного царя. Ротмістр Братцов з стрільцями та полковник Новицький з козаками повезли клейноди у Кремль. Ротмістр їхав з правого боку, полковник — з лївого. Біля ротмістра несли клейноди, що прислав Ромодановський, а біля полковника — кленоди, що прислав Самійлович. Корогви сьлїд було нести, поклавши держална на лїві руки, розпустивши тафту по землї, булави тримати сторч головами, привилеї нести окремо від піхв. Перед клейнодами стрільцї вели перед, а з боків шість чоловіка розганяли натовп батогами.

На показ народови клейноди було вистановлено на ґанку посольского двору, і саме тодї ротмістр та полковник сидїли у приказї. Через годину вони рушили до дворця. Полковник нїс у руках розгорнуту гетьманську грамоту. Йшли до двірця благовіщенським цвинтарем а клейноди несли середними східцями. Згодом всї пішли у „столову“ палату. У „столовій“ палатї сидїв в царськім убранї цар Хведор Олексїєвич. З правої руки від него стояв боярин князь Хведор Олексїєвич Куракин, з лївої — Іродіон Матвієвич Стрішнев, а проти царського місця стояв боярин Іван Михайлович Милославський, за ним — стольники та „дворяне“ (шляхта). Думний дяк Іляріон Іванов стояв проти середнього вікна.

Ротмістр та полковники наблизились до царя, а біля вхідних дверий палати зупинились ті, що принесли клейноди. Думний дяк представив цареви післанцїв, а післанцї вдарили чолом. Новицький промовив коротку промову про клейноди, подав грамоту та звелїв клейноди покласти біля підніжа царського трону.

По царському наказу думний дяк приняв грамоту, запитав про здоровя боярина та гетьмана, висловив похвалу бояринови та гетьманови, а післанцям сказав, що, з царської ласки, замість „стола“, послано буде їм харч двічи більше. Далї їх відпустили. Бунчук,[1] дві булави та корогви лежали на долївцї у „столовій палатї нижними кінцями до царського місця

  1. Бунчук з кінського волосу обшито було волосяним плетеним шнурком. Яблоко на нему мідяне, позолочене; лежав він в звитку, якого одна половина шкуряна а друга — сукняна, малинового цьвіту.