поступлено Польщі і повернено вкупі з Україною, а тому єго з нею і злучено. Самійловича по багатьох полках не люблять і не хочуть мати єго за гетьмана, — додав у своїй чолобитній Рославець.
Рославець відразу полишив ся. У „малоросійському“ приказї єму зауважили: чого він, бачучи надужиття, перше не обернувсь до ради старшини, а без відома гетьманського приїхав до Москви?
„Я, — сказав Рославець, — до них на раду не поїхав, бо у них рада без душогубства не буває. Що-ж пак, я не до Ляхів і не до Турків поїхав, а до свого царя по закону. Я вірний царський хлоп, служив покійному цареви 20 років і тепер бажаю служити великому цареви Хведору Олексїєвичеви. Мене зо всїм моїм полком ненавидять з заздрости, тому що я у містах мого полку з товариством будував млини. І за те ще мене ненавидять, що я наказав по містах мого полку стерегти ся ченцїв, та всяких шпигунів литовських та українських, що баламутять людий. Я служу цареви вірно і по правдї, а інші старшини та полковники по своїх маєтностях позаписували собі в крепаки стародавних козаків“. На всї отсї доводи Рославцеви дано було таку відповідь:
„Великий цар наказав і бояре прирадили: дати тобі, Рославцеви, нагану за те, що наперекір війсковому праву і слухняности ти приїхав до столицї. Хоча-б як тобі трудно було, а все-ж ти мусив був ранїш з старшиною перебалакати і пораду свою гетьманови подати. Ти вчинив таке, чого нїколи не бувало. І тобі, Петрови, слїд було других від сваволї спиняти, а не давати їм з себе приводу, не слухати гетьмана. За таку неслухняність слїд-би тебе вирядити зараз-же до гетьмана, але для того, що прибуло посольство від гетьмана, наказано тебе у Москві затримати а до гетьмана вирядити значну особу на розмови“.
Гетьманським післанцем прибув київський полковник Солонина з товариством. У приказї він висловивсь про все, що клепав на гетьмана Рославець. Що до питания про ватаги відказано було, що „гетьман приймав зза Днїпра Мовчана з серденятами і інших козаків від Дорошенка по царському наказу. Неправда, буцїм гетьман у стародубському полку дозволяє грабувати людий. У гетьмана щодня великі видатки:
