і царських послів витає, і на всяких войскових людий вистачає, а тут ще, ратуючись від ворогів хреста сьвятого з правого Днїпрового боку, з Побожа, з Поднїстрівя, з Волинї по сей бік не тілько прості люди, але й шляхта і духовеньство на життє приходять. Всї харчів просять і усякої запомоги, а у гетьмана зиску небагато, гетьман-же нїко́му не відмовляє. Ранїйш оранди були, тепер нема. Грабовання нїде нїкому не було, тілько осеню з мельників збираєть ся поколесчина, з свинарів — покабанщина, з винників показанщина, а від посполитих хлїборобів — одмір хлїбний. І сего всего так не багато збираєть ся, що на рік не стане, дотого показанщина збираєть ся тільки у стародубському та чернигівському повітах; а в інших полках горілки зовсїм не гонять. З козаків же нїде нїчого не збираєть ся. Брехня і те, буцїм то Самійловича козаки не хтять мати за гетьмана“. Так доводив Солонина в оборону гетьмана. Разом з тим Солонина подав від гетьмана донос на нїженського протопопа Семена Адамовича і доводив те, що сьвідчив війсковий товариш Бистроновський. Той, прибувши до гетьмана, при старшинї доводив, що протопопа потай балакав про то, що він доложить рук, щоб скинути гетьмана з уряду і що багато значних осіб з ним в згодї. Гетьман через Солонину прохав, відібрати у Рославця полковничі клейноти (пернач, коровгу, литаври, дві гармати, три мідні труби та суремки) і шестеро коний, щоб все отсе доручити новому стародубському полковникови Тимохвієви Олексїєвичу. Потім наказано було усїх, що приїхали з Рославцем, відпустити, а Рославця посадити під варту до царського наказу.
Серпня 15 відведено Рославця на грецьке подвіря. З ним наказано невідступно сидїти стрілецькій старшинї, сотникови, та пятидесятникови з двома вартовими — стрільцями. Біля дверий палати і біля воріт постановлено було на вартї 27 стрільцїв: їм наказано було нїкого не пускати до полковника, що арештовано.
Серпня 20 були на вартї коло Рославця стрілецький сотник, пятидесятник та прості стрільцї, — усїх 36 чоловіка. Сего дня, як міняли дневних вартових на нічних, до дневного голови прибіг з варти стрілець з вісткою: колодник Петрушка утїк; за ним ходив пятидесятник Микита і випустив єго із рук. Дїло стало ся так. Стрілецький сотник Василь Шилов, що був
