Поволі тільки всі ці мотиви змінюються на инші. Набирають сили инші композиції, з одного боку — з місцевими улюбленими мотивами, з другого — з композиціями, що широкою хвилею йшли з закордонних майстерень. Як на цілком місцеві заставки ми маємо нагоду послатися на орнаментацію в таких виданнях, як „Акафіст“ 1625 р. та „Служебник“ 1629 р., обидва Київського Лаврського друку. Місцевий характер орнаментації їх цілком безперечний. В першому виданні, між иншим, маємо гарно виконану заставку плодовитого ритовника, манаха Іллі[1], його підпис читаємо під цією заставкою: „Илі“ (мал. 27).
В цьому творі автор безумовно більше звернув свою увагу на ту орнаментацію, що розміщена навкруги центрального образу Б. М., ніж на самий образ. Заставку дуже гарно скомпоновано, і свідчить вона про автора, як гарного творця з великим декоративним смаком. У другому виданні маються роботи, що стверджують малу ще вмілість майстра, бо запозичив він і мотив і його ком-
53
- ↑ У Д. Ровинського. „Подробный словарь русскихъ граверовъ XVI — XIX вв “ т. I. СПБ. 1895 г. стовб. 409, зазначено, що Ілля починає свої праці з 1636 р. Отже ця вказівка, коли маємо видання 1625 р. з підписаними його творами, не відповідає дійсності. Ровинському це видання не було відоме. У Іларіона Свєнціцького: „Початки книгопечатаня на землях Украінии. Жовква, 1924 р., стор. 73 зазначено найраніший термін 1643 рік.
